Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Ти надто підозрілива, — посміхнулася Лі Вань. — Адже дівчинку влаштували в сад, коли її мати ще не знала, що тобі потрібні служниці! Чого ж ти на неї гніваєшся?

— У такому разі завтра ж поговорю з Баоюєм, щоб він віддав мені цю служницю, а йому підшукаємо іншу, — посміхаючись, мовила Фенцзє й запитала Сяохун: — Ти згодна прислужувати мені?

— Чи варто запитувати моєї згоди, — з усмішкою відповіла Сяохун, — але я вважатиму за щастя прислужувати вам, принаймні навчуся гарних манер, поводження зі старшими й молодшими і трохи наб’ю руку в господарських справах.

Заледве вона це вимовила, як на порозі з’явилася служниця й сказала Фенцзє, що її просять завітати до пані Ван. Фенцзє попрощалась із Лі Вань і пішла, а Сяохун повернулася у двір Насолоди пурпуром, але про це мова йтиме далі.

Розповімо зараз про Дайюй. Майже всю ніч вона не спала й устала пізно. Довідавшись, що сестри давно вже проводжають Духа квітів у саду, вона заквапилася, боячись, як би сестри не стали насміхатися з її ліні. Вона нашвидку вмилася, причесалася й вийшла з дому. Саме в цей час у ворота ввійшов Баоюй і з усмішкою запитав:

— Мила сестрице, ти вчора на мене поскаржилась? Я всю ніч непокоївся.

Нічого не відповівши, Дайюй відвернулася, покликала Цзицзюань і наказала:

— Прибери кімнату й підніми на вікні фіранку. Прилетить ластівка, фіранку опустиш і притиснеш «левом»[242]. Запали пахощі й прикрий кадильницю ковпаком!

Вона повернулася й пішла геть.

Баоюй вирішив, що сестра образилася за те, що він їй сказав напередодні опівдні, — він не знав, що сталося ввечері! Адже Дайюй навіть не вдостоїла його поглядом, хоча він їй поклонився, і пішла шукати сестер.

«Вона гнівається, — подумав засмучений Баоюй. — Але за що? Адже я повернувся вчора пізно ввечері й більше ми з нею не бачилися».

Він не витримав і побіг слідом за Дайюй, але та вже встигла приєднатися до Таньчунь і Баочай, вони про щось розмовляли й милувалися журавлями.

Баоюй підійшов до дівчат.

— Як почуваєшся, братику? — запитала Таньчунь. — Я тебе цілих три дні не бачила.

— А ти як поживаєш, сестрице? — у свою чергу запитав Баоюй. — Позавчора я запитував про твоє здоров’я в старшої тітоньки.

Аж тут Баоюя покликала Таньчунь:

— Іди сюди, мені треба з тобою поговорити!

Вони відійшли в тінь гранатового дерева.

— Батько тебе не викликав? — запитала дівчина.

— Ні, — відповів Баоюй.

— А я чула, начебто викликав, — мовила Таньчунь.

— Це тобі неправду сказали, — розсміявся Баоюй.

— За останні місяці я зібрала майже десять в’язок монет, — вела далі Таньчунь. — Візьми їх і, коли поїдеш у місто, купи мені гарну картинку або цікаву дрібничку.

— Востаннє я гуляв і в місті, і за містом, оглядав храми й тераси, але ніде нічого оригінального не зустрічав, — мовив Баоюй, — скрізь тільки золоте, яшмове, бронзове та порцелянове начиння й ще стародавні дрібнички, які тобі ні до чого. Може, купити що-небудь із одягу, яку-небудь шовкову тканину або ласощі?

— Ні! — вигукнула Таньчунь. — Купи мені краще маленький кошичок із вербових прутів, як ти недавно привозив, або видовбану з кореня бамбука коробочку для пахощів, або глиняну кадильницю. Я із задоволенням збирала такі штучки, але сестриці мої теж їх оцінили й розтаскали всі, начебто якісь скарби.

— Так ось, виявляється, чого ти хочеш! — сказав Баоюй. — Це дістати зовсім неважко! Дай служникам кілька в’язок монет, і вони тобі привезуть хоч два вози!

— Що служники розуміють! — заперечила Таньчунь. — Ти сам купи. Якщо попадеться щось оригінальне, неодмінно бери. А я за це зшию тобі черевики, ліпші, ніж минулого разу. Добре?

— Ти згадала про черевики, й мені пригадалася забавна історія, — мовив Баоюй. — Взувши вперше зшиті тобою черевики, я зустрівся з батьком. Черевики, видно, йому не сподобались, і він запитав у мене, хто їх зшив. Але хіба міг я видати тебе?! Я відповів, що мені їх подарувала тітонька на день народження. Батько довго мовчав у замішанні, але потім усе-таки сказав: «До чого це! Тільки даремно зіпсувала шовк і витратила час!» Коли я повернувся додому й розповів про це Сіжень, вона мені й каже: «Це ще нічого! От наложниця Чжао як розлютилася, довідавшись, що тобі зшили черевики. Стала сваритися,