Читати книгу - "Спомини"

У 1960 році (приблизно в серпні) я вислав скаргу в порядку нагляду Верховному Судові СРСР у Москві на мій вирок від 17.VI.1959 р. На це я отримав від Генеральної прокуратури СРСР у Москві відповідь (29 грудня 1960 року № 3/4-382-60), що моя скарга скерована до Генерального прокурора Радянської України. Дня 17.11.1961 Генеральний прокурор України полагодив мою скаргу незадовільно. Оскільки Генеральний прокурор України вирішував цю справу першого разу, то він, звичайно, не може вирішувати скарги на свій вирок і свою постанову. Як наслідок, він залишив у силі своє перше рішення. По-друге, Генеральний прокурор України неуважно поставився до моєї скарги та моїх доказів проти вироку 17.VI.1959. Тому я настійливо прошу затребувати з Києва мою справу і переглянути мою скаргу, оскільки я суджений неправильно і незаконно. Також прошу взяти до уваги, що я 70-літній інвалід, ліжковий хворий, за час 17-літнього ув’язнення захворів тромбофлебітом, атеріосклерозом, кардіосклерозом, міокардитом та легеневими захворюваннями, і тому прошу звільнити мене з-під варти.

3 травня 1961

Йосиф Сліпий

Невдовзі після свого звільнення та приїзду до Риму митрополит Йосиф Сліпий написав послідовно у 1963 р. два документи, — до папи Івана XXIII та папи Павла VI, — в яких подав короткий звіт про стан підпільної УГКЦ за “залізною завісою”.

В Історичному архіві УГКЦ в Римі зберігся повний текст лише другого меморіялу до папи Павла VI від 1 липня 1963 р. Він знаходиться у тій частині архіву патріярха Йосифа Сліпого, що була упорядкована ще Іваном Хомою та названа ним “Патріярший архів Св. Софії”[813]. До цього меморіялу під тією самою датою долучено ще один, менший лист до Павла VI[814], про який буде сказано дещо нижче. Сукупно ці два документи мають 23 аркуші (два з яких — непагіновані).

Тексти цих меморіялів включають два різні початки, основний текст одного з меморіялів та дві кінцівки. Цікаво, що початкові сторінки меморіялу до папи Івана XXIII просто вкладені у том, а початкові сторінки меморіялу до папи Павла VI — підшиті. Все ж, і одні, і другі включені до наскрізної пагінації тому. Якщо початки меморіялів суттєво відрізняються змістом, то їх кінцівка — лише заміною одного слова на синонімічне. При порівняльному аналізі сторінок вимальовується така картина:

арк. 1–2 та один непагінований — початок (стор. 1–2 машинопису) меморіялу до Івана XXIII (на арк. 1 та непагінованому аркуші — власноручні поправки митр. Йосифа Сліпого до стор. 1–2, на арк. 2 — стор. 2 без правок);

арк. 3 — початок (стор. 1 машинопису) меморіялу до Павла VI;

арк. 4-16 (стор. 2-14 машинопису) — текст одного з меморіялів (фактично, спільний для обох);

стор. 15 (вкладена між арк. 16–17, не підшита, на непагінованому аркуші) — кінцівка меморіялу до Івана XXIII;

арк. 17–18 (стор. 15–16 машинопису) — кінцівка меморіялу до Павла VI;

арк. 19–21 — додаток до меморіялу до папи Павла VI (з тією ж самою датою “1 липня 1963 p.”). Фактично, це окремий документ, який митрополит Йосиф Сліпий, ймовірно, подав разом з меморіялом папі Павлові VI і в якому просив папу призначити для українців Польщі окремого єпископа східного обряду.

У той час, як початки обох меморіялів дають змогу доволі легко встановити адресата тексту, основний текст залишає певний сумнів. З одного боку, датування документа 1 липня 1963 р. може схиляти до думки, що маємо справу з меморіялом до папи Павла VI, оскільки папа Іван XXIII на той час уже помер. Але з іншого боку, подальший зміст меморіялу недвозначно натякає, що його адресатом був саме Іван XXIII, бо коли Йосиф Сліпий згадує про своє звільнення, то зазначає, що це сталося “завдяки батьківській турботі Вашої Святости”. Він, звичайно ж, не міг так писати до папи Павла VI, який не мав прямого відношення до справи звільнення митрополита. Після ретельного аналізу ми дійшли висновку, що обидва меморіяли мали дуже подібний зміст, так що, можливо, Іван Хома, роблячи упорядкування документів, вирішив не підшивати до справи два майже однакові документи, а просто додав відмінний початок одного меморіялу до цілісного тексту другого.

Якщо меморіал до папи Павла VI містить точну дату його написання: “1 липня 1963”, то меморіял до папи Івана XXIII датувати набагато складніше. У його тексті теж вказується така сама дата, але тут вона дописана від руки, і це свідчить про те, що її було внесено в документ пізніше і, напевно, просто механічно переписано з меморіялу до Павла VI. Очевидно, що меморіял до папи Івана XXIII був написаний десь протягом тих неповних чотирьох місяців 1963 p., що минули від приїзду Йосифа Сліпого в Рим (9 лютого) до смерти папи (3 червня). Цей проміжок можна дещо звузити, взявши до уваги зміст документа. У меморіялі митрополит Йосиф дякує папі Івану XXIII за авдієнцію, уділену йому 10 лютого 1963 p., і просить поновити беатифікаційний процес Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, що був призупинений у 1961 р. на вимогу польського примаса кардинала Стефана Вишинського. З цього випливає, що меморіял був написаний невдовзі після цієї зустрічі Сліпого з папою. Дуже можливо, що саме ця авдієнція 10 лютого 1963 р. і стала поштовхом до його написання.

У своєму меморіялі до папи Івана XXIII митрополит Йосиф Сліпий описує загальний стан підпільної УГКЦ в СРСР та країнах соціялістичного табору на 1963 рік, а також складає звіт про свою діяльність від смерти митрополита Андрея Шептицького (1944) й аж до моменту свого звільнення та приїзду до Риму (1963). Документ складається з 13 пунктів, які можна поділити на чотири частини. У вступі (1–3) митрополит висловлює вдячність папі та формулює кілька конкретних прохань до нього. Потім