Читати книгу - "Зцілення душі, The goddess Aphrodite"

І ось, через кілька годин блукання темними лісами разом з новим подарунком, серед густих дерев і вологих мохів, з’явилась старовинна хатинка. Вона виглядала затишно, наче сама природа обіймала її, і здавалось, що час зупинився біля її порогу. Ліани обвивали вікна, а північні зорі м'яко відбивалися в темних скляних поверхнях. Дах був вкритий мохом, а навколо хатинки росли високі дерева, їхні гілки перепліталися, створюючи природний захист від зовнішнього світу.

Коли вони наблизились, двері хати самі відкрились, мовби запрошуючи їх увійти. Всередині пахло травами та димом від старої пічки. Атмосфера була затишною і теплою, навіть незважаючи на похмурий зовнішній світ.

В самому центрі кімнати стояв великий дерев’яний стіл, покритий безліччю незнайомих книг та склянок з травами. Біля вікна сиділа стара жінка, її волосся було сивим, а шкіра зморщена, немов сама природа залишила на ній свої сліди. Вона не підняла очей, але коли побачила їх, її губи мимоволі розтягнулись у спокійну посмішку.

— Ваша дорога була важка, — сказала вона, її голос був тихий, але глибокий, наче відлуння віків. — Але це не кінець. Ваша боротьба ще не завершена.

Вона вказала на вогнище в кутку кімнати, де лежала велика чаша з гарячим настоєм, наповнена травами, що мали зцілюючу силу. Емма допомогла Домініку сісти на лавку, і він відчув, як її тепло розповсюджується навколо нього.

Віщунка вийшла з темного кута кімнати і принесла пару рушників, пропонуючи очистити рани Домініка від бруду та крові. Вона кивнула на інші трави, що сушилися на полицях.

— Ці трави допоможуть твоєму тілу відновитися, але головне — не забувай про своє серце, — сказала вона, уважно дивлячись на них обох. — Світло в ньому має бути сильнішим за темряву навколо.

Емма взяла чашу з лікувальним відваром і подала Домініку, а потім сама сіла поряд, намагаючись заспокоїти його біль, і ще раз поглянула на стару жінку.

— Чому ви тут, у такому віддаленому місці? — запитала вона.

Віщунка подивилася в далечінь через вікно, її погляд став далеким і задумливим.

— Моя роль — допомагати тим, хто шукає світло, — відповіла вона повільно. — Але пам'ятайте, не всі шукають того ж, що і ви. Іноді навіть найближчі друзі можуть стати ворогами, коли темрява бере гору.

Тишу перервало лише потріскування вогню в каміні, але між ними зростала невидима зв'язок, адже вони знали, що це місце — їхнє тимчасове укриття.

Коли Домінік відпочивав біля вогнища, відчуваючи, як тепло поступово розслабляє його болі, Емма уважно дивилася на стару віщунку, що стояла перед ними. Її темні очі не видавали емоцій, але щось у її спокійному погляді змушувало Емму відчувати певну настороженість. Вона не могла пояснити чому, але щось у цій хатинці, в цій тиші, що наповнювала простір, виглядало не зовсім таким, яким повинно бути.

— Ви добре попили настій, — сказала віщунка, її голос здавався не таким спокійним, як раніше. — Але для того, щоб дійсно відновити сили, вам потрібно пройти ще одну перевірку.

Емма здивовано подивилася на неї.

— Перевірку? — запитала вона, її голос трішки тремтів від невідомості.

Віщунка тихо посміхнулася.

— Усе, що ви пройшли до цього моменту, було тільки підготовкою. Це місце, цей відпочинок — це частина випробування. Я є тією, хто випробовує вашу рішучість і здатність подолати темряву.

Домінік підняв голову, його обличчя покрилося рум’янцем болю, але він намагався втримати свою увагу.

— Як ми можемо бути впевненими, що ви не частина гри Тиціана? — спитав він, підозріло спостерігаючи за жінкою.

Віщунка кивнула, її очі загорілися яскравим блиском, що на мить нагадував світло, яке вони бачили в рунах на острові.

— Ви вже давно стали частиною цієї боротьби, Домінік, і це завдання не є випадковим. Темрява та світло зливаються, і навіть у найтемніші миті світло може бути приховане за маскою. Моя роль — перевірити вашу відданість одне одному і вашій справі. Як ви знаєте, навіть ваші найближчі можуть обрати інший шлях.

Емма і Домінік подивились один на одного. Їхні серця відчували, що цей шлях— справжній і безкомпромісний. Віщунка не була просто старою мудрою жінкою. Вона була частиною великої сили, яка контролювала їхню відданість справі і перевіряла їх на рішучість.

З раптовим рухом віщунка підняла свою руку до неба, і темна хмара на кілька миттєвостей покрила весь простір. Хатинка зникла, зливаючись з пітьмою, а все навколо почало вібрувати. Гілки дерев нахилилися до них, а вітер став більш холодним і пронизливим.

— Щоб пройти далі, вам потрібно буде відкрити себе. Ви повинні мати сили прийняти темряву, що таїться в вас, і все ж обрати світло. Лише тоді я дозволю вам продовжити. Якщо ви не пройдете, будете змушені повернутись назад, залишившись з тими ж страхами, які ви приховуєте. Запам’ятайте “Щоб ви не побачили, не йдіть у протистояння, щоб вам не казали, лише спостерігайте.

Емма, хоч і відчувала страх, зрозуміла, що тільки разом вони зможуть подолати це випробування. Вона знову поглянула на Домініка, і в її очах було більше впевненості, ніж будь-коли.

Віщунка кивнула, і всі навколо них почали розсіюватися в променях світла. Однак перед ними виникли темні постаті, що нагадували їхні найгірші кошмари, кожна з яких мала форму того, чого вони найбільше боялися. Темрява намагалася затягнути їх у свої обійми, але Домінік і Емма, тримаючись за руки, відчули, як їхня рішучість та любов один до одного розганяють її, і темні фігури почали розчинятися.

Темрява навколо них почала здаватися все більш щільною, і їхні серця билися все швидше, адже перед ними знову з’явилися темні постаті. Вони не мали облич, тільки затягнуті у чорні капюшони, що ховали їхні справжні обличчя, але кожен їхній рух випромінював страх. Вони наближалися, і з кожним кроком невідомі фігури ставали дедалі ближчими, ніби збираючись поглинути їх.

Емма відчула, як її дихання стало важким. Вона бачила перед собою свою найгіршу страхітливу картину — момент, коли вона залишиться одна, без Домініка, коли не зможе захистити ні його, ні свої світи. Але вона згадала слова віщунки: "Тільки спостерігайте". Вона повинна була зустріти свої страхи, не реагуючи, не дозволяючи їм перемогти.