Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

Вона знизала плечима. Доведеться обходитися тим, що є. Враз посмішка з'явилася на її обличчі:

— Це ж мій старий студентський піджак. Ану іди до матусі, — вона потягнулася й витягнула з найвіддаленішого кутка шафи й справді вже раритетну для неї річ, якій було щонайменше тринадцять років. А може й більше. Оскільки іншого такого одягу в шафі майже не було, стало очевидно, що Аня з цієї реальності не надто любила носити подібне вбрання. Стан піджаку бажав кращого. Тож довелося витратити додатковий час, щоб його добряче попрасувати й привести в нормальний вигляд.

— Ну ось, — задоволено сказала Аня, крутячись перед дзеркалом в очікуванні Максима.

Свекруха вибігла з кухні, вже готова назвати її шльондрою, як застигла з відкритим ротом в коридорі. Аня мала досить скромний вигляд: звужені до низу штани й піджак коричневого кольору. Під ним виднівся шовковий з глибоким вирізом лимонно-жовтий топ. Дівчина розпустила й зачесала на бік своє біляве волосся.

— Хоч раз вдяглася пристойно, — пробурчала жінка й знову зникла на кухні. Аня ж переможно усміхнулася й попрямувала на вулицю, де на неї вже чекав коханий чоловік.