Читати книгу - "Вибрані романи"

І тепер у небі моєї самотності мені сяють очі Евхенії. Вони світяться тим сяйвом, яким світилися сльози моєї матері. І вселяють мені віру в те, що я існую, — яка солодка ілюзія! Ато, ergo sum![35] Це кохання, Орфею, подібне до благодійного дощу, в якому розвіюється й твердне туман існування. Завдяки коханню я відчуваю свою душу опуклою, доторкаюся до неї. Завдяки коханню душа починає боліти мені в самій своїй серцевині, Орфею. І сама душа — хіба вона не є коханням, не є втіленим болем?

Дні приходять, і дні відходять, а кохання залишається. Глибоко всередині, в нутрощах речей труться й зіштовхуються потік цього світу з протилежним потоком світу іншого, і від цього тертя та штовханини утворюється найсумніший і найсолодший біль — біль життя.

Подивися, Орфею, на основу тканини, подивися, як рухається по ній човник, але скажи мені, де розташований навій, на який намотується тканина нашого існування, де?»

Позаяк Орфей ніколи не бачив ткацького верстата, то йому було б дуже важко відповісти на запитання свого господаря. Але дивлячись йому в очі, поки той говорив, він відгадував його почуття.

Розділ восьмий

Ауґусто тремтів і почував себе так, наче сидів на кобилі тортур. Його опанувало шалене бажання підхопитися на ноги, бігати цією залою, вимахувати руками, кричати, показувати циркові трюки, забути про те, що він існує. Ні доньї Ермелінді, тітці Евхенії, ні донові Ферміну, її чоловікові, анархістові теоретичному й містичному, не вдавалося привести його до реальності.

— Я вже казала, — промовила донья Ермелінда, — ви, доне Ауґусто, як на мене, кращий кандидат, аніж можна було би сподіватися, тому вона не зможе відмовитися від зустрічі з вами; я покличу її, ви прийдете і познайомитеся з нею — отже, зробите перший крок. Усі такі стосунки мають починатися зі знайомства, хіба не так?

— Ви маєте слушність, сеньйоро, — озвався таким голосом, ніби говорив із іншого світу, Ауґусто, — перший крок означає зустрітися й познайомитися...

— І мені здається, коли вона познайомиться з вами, то тут не буде про що говорити. Усе стане цілком ясно.

— Не так уже й ясно, — заперечив дон Фермін. — Дороги Провидіння завжди недовідомі... А щодо твердження, ніби треба спочатку добре познайомитися, а тоді вже одружуватися, я не згоден... не згоден... Єдине ефективне знайомство — це знайомство post nuptias[36]. Я добре знаю, дружино моя, яке значення в біблійній мові має слово «познайомитися». І повір мені, немає знайомства ефективнішого й суттєвішого, ніж проникнення...

— Замовкни, чоловіче, не верзи дурниць.

— Пізнати жінку, Ермеліндо...

Пролунав дзвінок у дверях.

— Вона! — з таємничим виглядом вигукнув дядько.

Ауґусто відчув, як хвиля вогню піднялася знизу по його тілу й прокотилася через голову, над ним. А серце гучно закалатало у грудях.

Стало чутно, як відчинилися двері й почали наближатися швидкі, рівні й ритмічні кроки. Й Ауґусто, сам не знаючи, як це сталося, відчув, що спокій повертається до нього.

— Я її покличу, — сказав дон Фермін, роблячи спробу підвестися на ноги.

— Ні-ні! — вигукнула донья Ермелінда й подзвонила служниці.

І коли та з’явилася, наказала:

— Скажи сеньйориті Евхенії, щоби вона ввійшла.

Запанувала тиша. Усі троє мовчали, ніби наперед змовилися. І Ауґусто запитав, подумки звертаючись сам до себе: «Чи зможу я витримати? Чи не стану червоний, як мак, або білий, як лілея, коли її очі заповнять отвір дверей? Чи моє серце не вибухне?»

Почувся легкий шум, який буває, коли змахує крильми голубка, легенький і короткий вигук: «А!» — й очі Евхенії на обличчі, що рожевіло свіжістю життя, та на тілі, яке, здається, нічого не важило на поверхні землі, пролило на сцену подій нове й таємниче світло. Й Ауґусто раптом почув себе спокійним, неймовірно спокійним, прикутим до свого крісла, наче рослина, що звідти виросла, забувши про себе, цілком розчиненим у таємничому духовному світлі, яке струменіло з тих очей. І тільки почувши, як донья Ермелінда заговорила, звертаючись до своєї небоги: «Ти бачиш перед собою нашого друга Ауґусто Переса...» — він отямився й підвівся, намагаючись усміхнутися.

— Ти бачиш перед собою нашого друга Ауґусто Переса, який хоче познайомитися з тобою...

— Той самий, якого привів сюди кенар? — запитала Евхенія.

— Атож, той самий, сеньйор, — підтвердив Ауґусто, підходячи до неї й подавши їй руку.

І подумав: «Вона обпалить мене своєю!»

Але так не сталося. До його руки доторкнулася долоня біла й холодна, біла, як сніг, і, як сніг, холодна. Й Ауґусто мав відчуття, що по всьому його єству розливається ніби хвиля спокою.

Евхенія сіла.

— І цей кабальєро... — почала піаністка.

«Цей кабальєро... кабальєро... — швидко промайнуло в думці Ауґусто. — Вона назвала мене кабальєро! Поганий знак!»

— Цей кабальєро, дочко моя, який завдяки щасливій випадковості...

— Атож, зустрівся з нашим кенаром.

— Недовідомі шляхи Провидіння! — проголосив анархіст.

— Цей кабальєро, дочко моя, — провадила тітка, — який завдяки щасливій випадковості познайомився з нами і виявився сином сеньйори, з якою я була трохи знайома і яку дуже шаную, цей кабальєро, кажу, який уже став другом нашого дому, захотів познайомитися з тобою, Евхеніє.

— І висловити вам свій захват! — докинув Ауґусто.

— Ваш захват? — перепитала Евхенія.

— Атож, свій захват вашою грою на фортепіано.

— Он як.

— Я знаю, сеньйорито, про вашу велику любов до мистецтва.

— До мистецтва? До якого? До музики?

— Звичайно, до музики.

— То вас дуже обманули, доне Ауґусто.

«Дон Ауґусто! Дон Ауґусто! — подумав цей останній. — Дон!.. Цей дон не менш поганий знак, аніж отой кабальєро!»

А тоді запитав:

— То вам не подобається музика?

— Анітрохи, запевняю вас.

«Лідувіна має рацію, — подумав Ауґусто. — Така дівчина, коли одружиться й чоловік зможе її утримувати, більш не бренькатиме на піаніно».

— А чому ж тоді публіка створила вам славу чудової вчительки фортепіанної музики?

— Я намагаюся якнайліпше виконувати свій професійний обов’язок, який дає мені змогу заробляти собі на життя...

— Для тебе необхідність заробляти на життя... — почав дон Фермін.

— Годі тобі, вже годі, — урвала його тітка. — Адже сеньйор Ауґусто вже поінформований про все...

— Про все? Про