Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

бути позитивною. Інша справа, що ця практика має бути належне осмислена разом з осмисленням усієї специфіки Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій роботі здійснюється спроба терміни «explicite», «implicite», «завуальований вигляд» замінити науковими поняттями, що відображають зміст діяльності щодо тлумачення нормативно-правових актів. Глава XI Інші питання системного тлумачення
§ 84. Правові норми, до яких відсилають застереження «якщо інше не встановлено законом» та інші подібні застереження

Застереження «якщо інше не встановлено законом», «крім випадків, встановлених законом», «законом можуть бути встановлені випадки», «за загальним правилом», «як правило» (інші подібні положення, що мають таке ж юридичне значення) передбачають), що інше може бути встановлено як спеціальними правовими нормами, так і правовими нормами, сфера дії яких частково співпадає із сферою дії базового правила. Наведені застереження передбачають також, що інше може бути встановлено правовою нормою, сфера дії якої повністю співпадає із сферою дії базової норми. Якщо таке застереження включено до Господарського кодексу, то воно не може відсилати до правових норм, які включені до Цивільного кодексу і які є загальними у відношенні до правової норми, до якої додане зазначене застереження, але може відсилати до правових норм, які встановлені Цивільним кодексом і сфери дії яких частково співпадають із сферою дії правової норми, яка встановлена Господарським кодексом і до якої додане таке застереження. До більш загальних правових норм такі застереження не відсилають. Від зазначених застережень слід відрізняти посилання на закон, що встановлює не випадки, а порядок, розмір, спосіб тощо.

Не відсилають застереження, про які йдеться, також до правових норм, що взагалі виключать застосування правових норм, до яких додані такі застереження.

1. Застереження, про які йдеться, відсилають до правових норм, що закріплені в положеннях актів законодавства текстуально і логічно, у тому числі до тих правових норм, які виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного. Вони передбачають, що законом можуть бути встановлені правила, які будуть виключати застосування правил, до яких додані такі застереження. Найбільш чітко така думка виражається словами «крім випадків, передбачених законом» (ст. 250 ГК; ч. 3 ст. 418 ЦК), «якщо інше не встановлено ... законом» (ч. 1 ст. 651 ЦК), «за винятками, встановленими законом» (ч. 4 ст. 423 ЦК) тощо.

Менш помітною є можливість іншого врегулювання відповідних відносин нормою-винятком тоді, коли вона передбачається словами «як правило», «за загальним правилом». Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК «господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печаткою».

Аналогічне юридичне значення має встановлення після того, як у нормативно-правовому акті викладена загальна правова норма, правила про те, що законом можуть бути встановлені інші варіанти регулювання окремих видів суспільних відносин, на які поширюється загальна правова норма. Встановлюючи в ч. 1 ст. 232 ГК загальну правову норму про заліковий характер неустойки, що застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання господарського зобов’язання, законодавець тут же у ч. 2 ст. 232 ГК допускає, що, зокрема законом можуть бути передбачені випадки, коли застосовуються інші види неустойки, що виокремлюються за критерієм їх співвідношення із збитками.

До розглянутих тут застережень і правил прирівнюються положення, в яких зазначається на регулювання певних відносин загальними нормами з урахуванням відповідних особливостей. Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (тут в офіційному тексті пропущена кома — Авт.) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів». Специфіка цього законодавчого положення полягає в тому, що передбачаючи можливість встановлення норм-винятків, законодавець «відірвав» це положення від відповідних загальних правових норм (встановлених Цивільним кодексом) і дещо наблизив його до норм-винятків. Однак більш поширеною законодавчою практикою є визнання певних правових норм-винятків особливостями (правового регулювання) без вказівки на загальні норми, із яких ці винятки зроблені.

Термін «особливості» (правового регулювання) вживається у заголовках розділів, глав, параграфів (наприклад, глава 6 Кодексу адміністративного судочинства має заголовок «Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ»). Часто термін «особливості» включається до змісту заголовків статей законодавчих актів (ст. 140, 141, 142, 143, 155 Податкового кодексу). Замість терміну «особливості правового регулювання» у заголовку розділу XIV ПК використовується термін «спеціальні податкові режими». Як особливості правового регулювання майнових відносин у сфері господарювання позначаються правові норми, що встановлені Господарським кодексом і поширюються на ці відносини.

2. Застереження «якщо інше не встановлено законом» та інші подібні формулювання ніколи не відсилають до загальних правових норм у відношенні до норми, до якої додане таке застереження. В іншому випадку у встановленні спеціальної правової норми, до якої додано таке застереження, не було б будь-якого сенсу. Так, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 900 ЦК «упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом». Якби це правило відсилало до загального правила п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК, воно було б позбавлене будь-якого сенсу, бо відповідно до цього законодавчого положення упущена вигода відшкодовується завади, коли вона завдана.

Аналогічно і правило про можливість встановлення законом інших видів неустойки, ніж той вид, що передбачений ч. 1 ст. 232 ГК, не означає, що під таким іншим видом неустойки мається на увазі штрафна неустойка, передбачена загальною стосовно правової норми, передбаченої ч. 1 ст. 232 ГК, правовою нормою, встановленою ч. 1 ст. 624 ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК «сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства». Застереження, що включене до цього законодавчого положення, не відсилає до загальних правових норм, що встановлені ч. 1 ст. 623 ЦК і ч. 2 ст. 22 ЦК, які передбачають відшкодування всіх збитків, завданих порушенням зобов’язання. У той же час зазначене застереження надає правовій нормі, яка логічно закріплена в ч. 2 ст. 635 ЦК і виявляється за допомогою висновку від протилежного, здатності конкурувати на рівних з іншими правовими нормами, у тому числі із загальними правовими нормами,