Читати книгу - "Рік у місті, Марі Маас"

Максим повернувся до Києва на початку літа, залишивши Рим позаду, попри всі перспективи. Його колеги дивувалися його рішенню, але він знав, що не міг залишатися там, де постійно відчував порожнечу. Київ зустрів його теплим вечірнім повітрям і знайомим ритмом. Максим одразу занурився в роботу, розширюючи свої проєкти й укладаючи нові домовленості.

Він намагався не думати про Аліну, переконуючи себе, що вона, напевно, вже забула його й продовжила жити своїм життям. Але іноді, пізніми вечорами, він ловив себе на тому, що дивиться на її старі ескізи, які вона залишила в його офісі, і згадує ті моменти, коли вони працювали разом.

Одного вечора, після напруженого дня, Максим вирішив прогулятися містом. Він зайшов у невелике кафе на Подолі, де часто бував раніше. Замовив каву й сів за столик біля вікна, спостерігаючи за життям міста.

Раптом його погляд упав на знайому постать, що була на іншому боці вулиці. Це була Аліна. Вона говорила з високим, впевненим чоловіком, який, очевидно, супроводжував її. Чоловік тримав її за руку, і цей жест ніби здавив серце Максима.

Він не міг відвести очей від цієї сцени. Щось у погляді Аліни здалося йому неприродним, її усмішка була натягнутою, а руки – нерухомими. Максим відчув, як хвиля тривоги прокотилася крізь нього.

Коли чоловік обійняв Аліну за плечі, вона злегка відсахнулася, але не зробила жодного руху, щоб відійти. Максим зрозумів, що щось не так.

Не довго думаючи, Максим вийшов із кафе й рушив до них. Його серце калатало, а думки плуталися. Чи мав він право втручатися? Чи правильно він розумів ситуацію? Але щось усередині нього говорило, що він не може стояти осторонь.

Чоловік раптом схопив Аліну за руку, його хватка була сильною, тому на обличчі дівчини промайнула біль.

– Ні, ми не закінчили! Ти просто боїшся зробити правильний вибір, – сказав він.

Саме в цей момент за його спиною з’явився Максим. Він зупинився на кілька секунд, оцінюючи ситуацію. Коли він побачив, як Ігор міцно тримає Аліну за руку, щось спалахнуло в його очах.

– Я думаю, ти повинен відпустити її, – спокійно, але твердо сказав Максим, стоячи поруч.

Чоловік повернувся, його погляд промайнув недовірою й роздратуванням.

– А ти ще хто? – з викликом запитав він.

– Той, хто не дозволить тобі чинити тиск на неї, – відповів Максим, зробивши крок уперед.

Аліна подивилася на Максима, і її очі наповнилися сумішшю полегшення й страху.

– Максим... – прошепотіла вона.