Читати книгу - "Рік у місті, Марі Маас"

Епілог

Пройшло півроку з момнту тих дивних листів, але той глибокий слід, який залишила їхня історія, не зникав. Аліна й Максим жили в різних куточках світу, кожен будував власне життя, але відчували однакову пустоту, що оселилася всередині.

**

У Києві Аліна ставала все більш відомою художницею. Її картини виставлялися на найкращих галереях, та пропонували все більше виставок закордоном, а її стиль став впізнаваним. Вона працювала невтомно, не залишаючи часу на особисте життя.

Кожен вечір вона поверталася в простору, але холодну квартиру, наповнену картинами, і намагалася переконати себе, що їй вистачає мистецтва. Але інколи, дивлячись на порожнє місце поруч на дивані, її думки поверталися до того, що було, і того, що втрачено.

"Кохання — це ілюзія," — подумки повторювала вона собі, розуміючи, що так простіше жити.

**

Максим залишився в Японії, де досяг великих успіхів у своїй кар’єрі. Його вважали одним із найкращих архітекторів сучасності, і він отримував замовлення на проєкти по всьому світу.

Його дні проходили в нескінченних зустрічах, поїздках і роботі. Він завжди знаходив виправдання, щоб не замислюватися про те, чого йому бракує в житті.

Увечері, сидячи на балконі своєї квартири з видом на Токіо, Максим згадував, як колись разом з Аліною вони мріяли про подорожі, про спільні плани. Але спогади лише приносили біль.

"Кохання — це слабкість, якої я більше не можу собі дозволити," — думав він, запалюючи чергову сигарету.

**

Аліна і Максим продовжували жити свої життя, розвиваючись у кар’єрі й досягаючи успіхів. Вони більше ніколи не намагалися знайти кохання, бо кожен із них був переконаний, що це принесе лише новий біль.

Іноді їхні шляхи майже перетиналися: Аліна мала виставку в Токіо, де Максиму пропонували відвідати захід, але він відмовився, не знаючи, що це виставка її робіт. Максим презентував проєкт у Києві, але Аліна не звернула уваги на рекламу, поспішаючи на чергову зустріч.

**

Одного літнього вечора Аліна дивилася на зіркове небо з балкона своєї квартири. Вона не знала, що в цей самий момент, на іншому кінці світу, Максим дивився на те саме небо.

У їхніх серцях досі жила любов, але замкнена глибоко, під шарами болю й недовіри. І хоча вони ніколи не дізналися правди про те, що сталося, кожен із них зберіг маленьку надію, приховану навіть від самих себе, що, можливо, колись усе можна буде виправити.

Кінець