Читати книгу - "Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна"

Він помовчав, і Йовіла намагалася підібрати відповідь. Всередині неї все цвіло – наче на місці легень і живота розпустився пишний сад, де буяли квіти і літали десятки метеликів. Можливо, це і було свідченням, що вона теж любить Вітана? Чи, можливо, те, що вона думала про нього навіть тоді, коли готувалася померти?

 – Ти можеш не відповідати мені зараз, – почав Вітан, але Йовіла не дала йому закінчити і приклала до його губ свого пальця. 

 – Тс-с, – сказала вона. – Я теж. Я теж кохаю тебе, Вітане Сорен. Надзвичайно сильно кохаю. 

І тоді Йовіла притягла його за комір і поцілувала – прямо над столом, під останніми західними променями сонця. Вітан був зовсім не проти.