Читати книгу - "Війни художників"

— За інформацією нашої агентури, художник Гущенко — агент НКВС. Ми дістали через своїх людей у Франції його досьє. Він активно працював з 31-го по 36-й рік по лінії технічного шпигунства проти французів.

— І що нам відомо про цього маляра-шпигуна? — буркнув Гейдріх. Було помітно, що його не дуже зацікавив художник-шпигун.

— Він має безпосереднє відношення до викрадення у французів креслень двигунів їхніх винищувачів і ще низки розробок військової техніки, у тому числі прицілів для гармат, засобів зв’язку для авіації. Гущенко працював у парі з Червоним графом — Олексієм Ігнатьєвим. Граф заводив зв’язки, приводив клієнта до ательє відомого художника. Там вони його обробляли і при нагоді пропонували гроші за військові секрети. Французи люблять гроші, і справа йшла дуже добре, поки в 36-му їм на «хвоста» не сіла поліція, і вони удвох із графом накивали п’ятами до Москви.

Гейдріх знову встав із крісла, поплескуючи себе долонею по потилиці, пройшов кабінетом, потягнувся так, що хруснули суглоби. Запитав:

— Червоний граф Ігнатьєв… Це той, що віддав усі гроші царської Росії Радам?

— Саме так, геносе групенфюрер! За інформацією нашого джерела, в радянському посольстві у наступний після приїзду день Гущенко мав зустріч з радянським резидентом Кобуловим. Ось його фото — він входить і виходить із посольства.

— Ага, зустрівся не з послом Шкварцевим? — Гейдріх зацікавлено розглядав фотографії.

— Думаю, що ні. Швидше з Кобуловим. Але достеменно це мені невідомо.

— Чому з Кобуловим? Яке відношення до виставки має Кобулов? Думаєте, що цей художник і в нас може щось украсти?

— Не знаю, геносе групенфюрер.

— Фюрер і так наказав продемонструвати Радам багато наших найновіших розробок. Таким чином хоче тримати їх у напрузі перед величчю нашої військової машини! Що він може вкрасти? Вони все бачили! Хоча є ще надсекретні «Фоке вульф 190» і «Фау», про які Ради нічого не знають. Але про ці розробки знають лише обрані.

— Можливо, перестороги зайві й цей Гущенко тут лише як художник?

— Ні-ні, Вальтере. Гущенка — під ковпак. Якщо треба, співпрацюйте у цьому напрямку з Мюллером. Нехай за ним понаглядають люди з гестапо. Але координувати всі дії будете особисто ви. Тут може бути дуже тонка гра. А костоправи Мюллера ніколи не відчувають нюансів. Або чорне, або біле. Мюллер ніколи не розумів, що є ще тисячі відтінків сірого.

— Якщо художник буде контактувати з носіями секретної інформації?

— Ураховуючи особливості стосунків з СРСР, арештовувати його не бажано…

Гейдріх замислився.

— Якщо це буде контакт із серйозним секретоносієм, то художник швидше за все загине під колесами автомобіля. Секретоносія, якщо це буде німець, звісно, в табір.

— А може…

— Підсунути дезу, ви маєте на увазі? — Гейдріх засміявся. — Я вгадав?

Шелленберг кивнув. У нього мороз пробіг шкірою. Іноді йому здавалося, що Гейдріх — диявол у людській подобі й читає його думки!

— Я чудово вивчив вас, Вальтере! Не будьте таким прогнозованим. Це небезпечно для розвідника. Для гарної технічної дези потрібен час. Це не так просто, як, скажімо, радіогра. Інша справа — можна його спробувати перевербувати.

— Гроші? — діловито запитав Шелленберг.

— На гроші радянські агенти нечасто пристають, це не французи.

Гейдріх замислився. У Франції успіхи німецької розвідки, на відміну від Англії чи СРСР, були просто фантастичними. Кількох завербованих високопосадовців французи викрили. Граф Жан де Форсевіль з міністерства іноземних справ і капітан першого рангу Жорж де Форж були засуджені, але встигли продати німецькій розвідці схеми укріплень «лінії Мажино». Нащадок знатного роду, офіцер французького генштабу Марк Обер був розстріляний, але встиг продати схему булонської військово-морської бази. Полковник Чарльз Кридлінг із форту в Мецці був виданий французькій поліції дружиною, яка знайшла в підвалі власного будинку потужний передавач, і був гільйотинований. Але ще сотні високопоставлених, ласих до грошей французів, торгували державними секретами, наче лоточники гарячими пиріжками.

Що стосується патріотично налаштованих англійців, то тут провал ішов за провалом. Єдиною крупною успішною операцією було знищення в жовтні минулого року на військово-морській базі Скап-Флоу лінкора «Роял оук». Німецький агент, який дванадцять років проживав біля бази, зміг вивести підводний човен «В-06» на ударну позицію. Капітан човна Герберт Прін став національним героєм Німеччини. Але Гейдріх знав, що на 90 відсотків успіх забезпечив німецький агент Курт фон Мюллер, який дванадцять років тому оселився в Англії, як емігрант з Голландії. Але знову ж таки — агентом був німець. Серед англійців зрадників майже не траплялося. Так само важко було працювати в СРСР.

— У СРСР наші гроші неможливо витратити. Спроба підкупу Гущенка, мабуть, не має сенсу. Спробуйте через жінок.

— А якщо не вийде?

— Якщо не вийде і в нього буде контакт із серйозним секретоносієм, то повторюю вам, Вальтере, швидше за все з ним трапиться нещасний випадок. Наприклад, через світломаскування автомобілі наразі їздять без світла. От йому, бідоласі, і не пощастить. В одну темну, хмарну, без місяця і зірок ніч. Ну, не мені вам пояснювати. А поки що я санкціоную розробку цього художника за участю жінки і людей геносе Мюллера. Спробуйте пропустити його через салон Кіті, підсуньте йому гарну дамочку. Словом, деталі продумайте самі, у мене багато роботи і без цього.

24 квітня 1940 року, 12 год. 30 хв.

Берлін

Штурмбанфюрер Краузе разом з іще одним працівником 4-го управління РСХА, в народі більше відомого як гестапо, «вели» Гущенка вулицями Берліна. Вони сиділи в розпеченому зовсім не весняним сонцем автомобілі й важко дихали. Піт заливав очі. Жахливо хотілося зупинитися біля першого-ліпшого кафе і взяти по кухлю пива. Іноді