Читати книгу - "Том 11"

Частину листів подано за автографами, які зберігаються в Державному літературно-меморіальному музеї Лесі Українки (Київ), у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР та в інших сховищах, що також зазначено в примітках. Листи до сім’ї Драгоманових друкуються за копіями О. П. Косач-Кривинюк з рукопису Гл. Лазаревського, виготовленого

з оригіналу.

Деякі листи подаються за першодруками, оскільки їхні автографи не знайдені,

1898

1. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 13 січня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Українка Л. Твори в 5-ти т., т. 5. К., 1956, с. 215—216. (Далі посилання па це видання дається за формою: Твори в 5-ти т., т...).

Подається за автографом (ф. 2, N° 282).

Л і л і ч к а (ще: Лілія, Лілея, Олеся, Пуц, Пуцик та ін.) — Ольга Петрівна Косач, в заміжжі Кривинюк (1877—1945), молодша сестра Лесі Українки, за фахом лікар. Відома як поетеса, перекладачка творів А. Доде, Жорж Сайд, Ч. Діккенса, Е. Ожешко, Джека Лондона, виступала під псевдонімом Олеся Зірка.

Уксусовий лист...— тобто лист від другої молодшої сестри Лесі Українки, Оксани Петрівни Косач (1882—1975), яку в сім’ї жартома називали «Уксусом».

Мама — Ольга Петрівна Косач (літературпий псевдонім Олена Пчілка 1849—1930), українська письменниця ліберально-буржуазного напряму.

Папа — Петро Антонович Косач (1841—1909), вихованець Петербурзького і Київського університетів, громадсько-культурний діяч, голова з’їздів мирових посередників у Новоград-Волинському, Луцькому, Дубенському та Ковельському повітах.

К о л о д я ж н е — маєток родини Косачів у селі Колодяжному за 7 км від Ковеля на Волині, де Леся Українка проживала в 1882—1907 pp. (з деякими перервами). 1949 р. тут відкрито Музей-садибу Лесі Українки.

...ся античність...— Леся Українка жила тоді в Ялті (вул. Виноградна, нині — Чехова), на віллі лікаря Мартироса Сергійовича Дерижанова (1870—1900) «Іфігенія», названій так по імені однієї

з героїнь давньогрецького міфу.

...як, певне, бувало у самої Іфігенії...— За грецькою міфологією батько Іфігенії, цар Агамемнон, мав принести доньку в жертву богам, але її врятувала богиня Діана (Артеміда) і перенесла в Тавріду (Крим), де Іфігенія стала жрицею храму Діани.

... як тому беранжерівському petit horn me...— Мається на увазі вірш видатного французького поета-демократа П’єра-Жана Беранже (1780—1857) «Le petit homme gris» (в російському перекладі В. Курочкіна має назву «Как яблочко румян»), У третій строфі цього вірша говориться про сірого чоловічка, який

Забился на чердак Меж небом и землею,

Свистит себе в кулак Да ежится зимою.

Его пе огорчит,

Что дождь сквозь крышу льется:

Измокнет весь, трясется...

«Да ну их!» — говорит,

«Да ну их!» — говорит,

«Вот, говорит, потеха!

Ей-ей, умру...

Ей-ей, умру,

Ей-ей, умру от смеха!»

Хом’ якова А. П.— подруга Лесі Українки та Ольги Косач (Кривинюк), у 900-х роках — студентка Петербурзького жіночого медінституту. В радянські часи — професор медицини.

Михайло — Михайло Васильович Кривинюк (1871—1944) — давній товариш поетеси, наречений, а згодом чоловік її сестри Ольги, учасник соціал-демократичного руху на Україні.

Г а м б а р о в — Нестор Георгійович Гамбарашвілі (1871—»■ 1966) — у 90-ті роки студент Московського, потім Київського університетів. З 1895 р. жив дві зими на квартирі Косачів.

2. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 22 січня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 216.

Подається за автографом (ф. 2, № 283).

Гуси — жартівливе прізвисько молодших сестер Лесі Українки — Ольги, Оксани та Ісидори.

Ти інтересувалась моїми новими віршам найдеться про цикл поезій «Кримські відгуки».

Бердяєв Сергій Олександрович (I860—1914) — український поет і журналіст ліберально-буржуазного напряму.

Ѵ«У л і т и» — літературні задуми, твори, що пишуться дуже поволі, жартівлива назва від прислів’я: «Улита едет, когда-то будет».

ч Хотіла я написати тепер листа до п. М и -х а й л а — до Кривишока.

3. ДО О. П. КОСАЧ (матері). січня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., і. 5, с. 217—218.

Подається ва автографом (ф. 2, № 175). в . Чорненьке х л о п’ я - можливо, маленький брат лікаря Де-рижанова, Капрел.

' ...згадувалось оповідання Daudet «Le phare des S an guіn a і v о s».— «Маяк Кровожерів» французького пи-сьменника-реаліста Альфонса Доде (1840—1897).

. Не чуй—Іван Семенович Иечуй-Левицький (1838—1918).

«Н о в о е слово» — щомісячний науково-літературний і політичний журнал, видавався d Петербурзі у 1894—1897 pp. спочатку ліберальними народниками, а з весни 1897 р. «легальними марксистами». В цей останній період тут друкували свої праці В. І. Лепіп і Ґ. В. Плеханов.

Руденко Іоїл Мефодійович (псевдонім Найда) — український актяр-комік, керівник драматичиих аматорських гуртків і української професіональної трупи, в якій 1898 р. режисером був М. П. Старицький.

Ліщинська — хазяйка квартири на Єкатерининській вулиці в Ялті, де жила поетеса до, того, як переїхала до Дерижанових.

Г о р в в а Єлизавета Миколаївна (1859—1917) — російська актриса і антрепренер. 1889 р. організувала в Москві «театр Горввої»^ який проіснував лише два роки і в якому виступали українські трупи. Пізніше 6. Горєва гастролювала в інших містах.

...послати «Троянду»...— Йдеться про п’єсу Лесі Українки «Блакитна троянда», яку вона хотіла поставити на сцені.

Л.і н и ц ь к а Любов Павлівна (1860—1924) — відома українська актриса, в 1892—1909 pp. грала в трупі П. Саксаганського.

-Про артисток Кроп[ивницьког о]...— Йдеться про театральну трупу Марка Лукича Кропивницького (1840—1910), в якій поряд з талановитими акторами були і посередні.

П’всу і листа я послала Вороному вчор а.— Вороний Микола Кіндратович (1871—1942) — поет, один з теоретиків українського декадансу. В 1920—1925 pp. перебував в еміграції. В 1898 р. був актором у трупі Кропивницького. Леся Українка надіслала йому свою драму «Блакитна троянда», коли він з трупою Гастролював у Москві.

Настя— очевидно, служниця Дерижанових.

Афродіта не вийшла зовсім...— тобто статуя Афро-діти (за грецькою міфологів»* богині кохання і вроди), яка стояла на веранді вілли «Іфігенія».

О р л о в — ялтинський фотограф.

4. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 2 лютого 1898 р. Ялта

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: ч Украин* ка Л. Собр. соч. в 3-х т., т. 3. М., 1950, с. 178—181. (Далі посилання