Читати книгу - "Том 11"

Подається за автографом (ф. 2, № 176).

пані Разумова — хазяйка пансіону, в якої Леся Українка харчувалася під час перебування на віллі «Іфігенія».

Льоня — син Разумової.

Катюша — дружина лікаря Дерижанова.

«В мире о т в е р ж е н н ы х» — книжка нарисів російського письменника, революціонера-народовольця Петра Пилиповича Яку-бовича (псевдонім J1. Мельїиин; 1860—1911), у якій змальовано життя каторжан.

Quartier Latin — латинський квартал у Парижі, де жили бідні студенти і художники. Леся Українка має на увазі їарасів-ську вулицю в Києві, де вона жила в 1889—1890 pp. поряд з братом Михайлом і його товаришами-студентами, які захоплювалися літературою і мистецтвом.

«Іфігенію», бачиш, п о с и л а ю...—тобто драматичну сцену з циклу «Кримські спогади» — «Іфігенія в Тавріді» (1898).

М и [х а й л о] Петр[ович] — Старицький (1840—1904).

Д р о з д и к (ще: Дора, Дроздишко, Біла Гусь, Гусиця) — жартівливе прізвисько наймолодшої сестри поетеси Ісидори Петрівни Косач (1888 р. народж.), в заміжжі Борисової.

5. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 8 лютого 1898 р. Ялта

Sперше надруковано у вид.: Твори в 5 ти т., т. 5, с. 220—221, одаеться за автографом (ф. 2, № 177).

«Вісник літератури» — «Вестішк инострапной литера-туры», щомісячний журнал, що виходив у Петербурзі протягом 1891 р. Друкував переважно твори зарубіжних письменників у перекладі російською мовою.

...к упила собі вірші Елізабети Браунін г...— Елізабет Баррет-Браунінг (1806—1861) — англійська поетеса. Томик, її поезій (A selction from the poetry of Elisabet Barrett Browning, Copyright edition. With the portrait of the author. Leipzig, Bernhard Tauchnitz, 1872) зберігається між книжками Лесі Українки у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 2, № 1313).

Чому не посилаєш «Крейц[ерової] сонати»? — Йдеться про «Крейцерову сонату» Бетховена.

Чи роз1 яснилася справа з Байроном? — Поетеса чекала на 3-й том творів Байрона. Зібранпя його творів (The works of Lord Byron. Complete in five volumes. Second Edition. Vol. I. With the portrait of the author. Leipzig, Bernhard Tauchnitz, 1866) зберігається між книжками Лесі Українки (ф. 2, № 1314—1317).

6. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 17 лютого 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 221—222.

Подається за автографом (ф. 2, № 178).

...з анятій з Капрело м...— Леся Українка займалася з братом лікаря Дерижанова, готуючи його до вступу в гімназію.

Миша —Михайло Петрович Косач (1869—1903), український письменник, виступав з перекладами та оповіданнями під псевдонімом Михайло Обачний. Старший брат Лесі Українки.

«Ж изнь и искусство» — щоденна літературно-політична і художня газета. Виходила в Києві з кінця 1892 до 1902 р. Обстоювала реалізм у літературі, театрі та образотворчому мистецтві.

...оновідання Сари Бернар...— Йдеться про твір «Різдвяна казка» французької актриси Сари Бернар (1844—1923), який у перекладі Сергія Мержипського був надрукований у газ. «Жизнь и искусство» (1897, № 356).

У Байрона єсть переклад Евріпідового «Промете я»...— Байроп пероклав лише невеликий уривок трагедії Есхіла «Прометей закутий».

Е в р і н і д (бл, 480 або 484—406 pp. до н. е.) — давньогрецький драматург.

Е с х і л (525—456 pp. до н. е.) — давньогрецький драматург.

Ну, комедія у вас з тим вечором Міцкеви-

ч а!..— За відзначення ювілейної дати Міцкевича Олена Пчілка т$ М. Старицький зазнали пападу з боку західноукраїнських націоналістів. «Мы же решили — нисала пізніше Олена Пчілка,— что поступили правильно... Мицкевич был «рыцарем без страха и упре-ка», наконец, следует же руководствоваться и тем принципом, что тот, кто любит своє родпое слово, должеп уважать и чужое» (Оле-на Пчилка, М. П. Старицкий. Памяти товарища. К., 1904).

Н ауменко Іван Олександрович (? — 1913) — український артист і антрепренер.

С о л о в ц я.— Йдеться про Миколу Миколайовича Соловцова (справжнє прізвище Федоров; 1857—1902) — російського актора, антрепренера і режисера, засновника театру Соловцова в Києві.

...н е гаразд відкладати твою «Світову рі ч»...-^ Йдеться про комедію в 5-ти діях Олени Пчілки — переробку «Безприданниці» О. Островського. Вперше поставлена 1885 р. у Катеринославі трупою М. Старицького, ця п’єса потім неодноразово ставилась трупами М. Садовського, М. Кропивиицького і П. Саксаган-ського.

Що ж до моєї «Троянд и»...— Леся Українка тут і далі згадує про те, що вона надіслала свою п’єсу «Блакитна троянда» М. Вороному, але відповіді від нього не одержала.

7. ДО 0. П. КОСАЧ (сестри). 28 лютого 1898 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 222—224.

Подається за автографом (ф. 2, № 284).

Згадай мої невдалі виступи на публіцистичному п о л і...— Маються на увазі статті «Безпардонний патріотизм» («Народ», 1895, № 9) та «Не так тії вороги, як добрії люди» («Житє і слово», 1897, № 3), до яких, як і взагалі до своєї публіцистичної діяльності, Леся Українка ставилася самокритично.

А все-таки краще жити в Астрахані, ніж на Л у к’ я н і в ц і...— М. Кривинюк, заарештований 24 листопада 1896 р. у зв’язку із студентськими заворушеннями в Києві, сидів у Лук’я-нівській тюрмі (Київ). 7 січня 1898 р. його вислали до м. Астрахані.

т[ьотя] 6 л я — Олена Антонівна Тесленко-Приходько (1845— 1920), рідна тітка по батькові і щирий друг Лесі Українки, активна учасниця революційного руху. 1879 р. була заарештована у зв’язку із замахом на петербурзького шефа жандармів Дрентельна і вислана до Олонецької губернії, потім до Сибіру. їй поетеса присвятила перший свій вірш «Надія». Після повернення з эаслапия Олена Антонівна шила постійно в Ризі.

8. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 5 березня 1898 р. Ялта

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 181—184. Українською мовою вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 225—226.

Подається за автографом (ф. 2, № 179).

Эапьковецькь береться за роль Люб и...— В першій виставі «Блакитної троянди» роль героїні твору виконувала артистка О. Ратмирова.

Лесбос — острів на сході Егейського моря. Належить Греції. Тут народилася давньогрецька поетеса Сапфо.

Леопарді Джакомо (1798—1837) — італійський поет, співець національно-визвольної боротьби італійського народу проти іноземного поневолення. Після поразки повстань 1820—1821 pp. в його творчості