Читати книгу - "Рік у місті, Марі Маас"

Максим побачив її й, перш ніж встиг подумати, вийшов слідом.

– Ти зробила чудову роботу, – сказав він, підійшовши ближче.

– Ти теж, – відповіла вона, навіть не дивлячись на нього.

Вони мовчали, поки сніжинки падали на їхні плечі. Нарешті Максим порушив тишу:

– Я не знаю, чому ти вирішила тримати мене на відстані, але якщо це через те, що я їду, то знай… я повернуся.

Аліна повернула до нього обличчя.

– Ти повернешся, але що далі?

– Далі... – Максим зупинився. – Я не знаю. Але я знаю одне: ти важлива для мене, і я не хочу тебе втрачати.

Аліна здригнулася від його слів. Вона хотіла сказати щось, але замість цього лише подивилася в його очі й побачила в них біль і надію.

Максим зрозумів, що більше нічого не зможе сказати. Він пішов усередину, залишивши Аліну на самоті з її думками.