Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця , Ірина Кузьменко "
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мирослава на кілька хвилин заклякла. Раптове відчуття тривоги пронизувало болем у серці. Вона почула крики людей і здригнулася. Кімната почала змінюватися, й враз вона вже стояла сама посеред містечка, яке палало у вогні. Кеймарт був атакований демонами мотулу. Вона стояла посеред поселення, яке було залите кров’ю мешканців. Пробігши уперед, побачила Дем’яна. Вона закричала, утім, він її не чув. Побачивши, як на Дем’яна напали кілька демонів і, збивши його з ніг, вирвали з грудей його серце…
Все враз зникло, і Мирослава, закричавши не своїм голосом, ніби хтось вириває її серце з грудей, похитнулася й впала на підлогу. Її тіло кілька хвилин билося в конвульсії. Сльози стікали по щоках, і вона задихалася. Дем’ян злякався за Міру й, обійнявши її, почав обережно гладити по волоссю. Мирослава, оглянувшись, побачила, що вона в будинку, а на дворі ще було світло. Вона продовжувала тремтіти й кілька хвилин не могла виговорити ні слова.
— Про що ми говорили? — хрипло запитала. — Скажи, про що ми говорили. Скажи останні мої слова…
Дем’ян нахмурився й, не зрозумівши, навіщо це їй, промовив:
— Я розумію, що кожне моє рішення може мати наслідки. І мені із цим жити. Я не хочу говорити багато зайвих слів. Від них не стане легше. Просто знай, що ти завжди будеш особливою людиною в моєму серці. Ти доторкнувся до найпотаємнішого — до моєї душі. Чи кохаю я тебе? Так! Я дуже сильно кохаю тебе, Дем’яне!
Дем’ян дослівно сказав її слова, і Міра, поглянувши на нього, широко відкрила очі.
— О Боже, — прошепотіла.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний агат: Втрачена спадкоємиця , Ірина Кузьменко », після закриття браузера.
