Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

Кларісса, дивлячись на Мію, всміхнулася:

– Ну, якщо їхнє життя буде таким же романтичним, як і твоє з Айдасом, думаю, все буде просто чудово.

Селін засміялася ще голосніше, обійнявши юнака за шию, а Мія з Кларіссою обмінялися усмішками.

– Я так рада за вас, – Мія підійшла до Селін і обійняла її, згрібши і її обранця в обійми. 

– Дякую!

Мія, трохи розгублена серед веселощів і теплих розмов, обернулася до Кларісси:

– А пан Жан уже прийшов? 

Кларісса на мить завагалася, але була відверта:

– Так, він тут. Але… – зробила павзу і зітхнула, дивлячись на Мію співчутливо. – Якщо чесно, він у жахливому настрої.

– Так, він мовчазний, – додала Селін.

Мія стривожено зітхнула, але Кларісса поспішила її заспокоїти:

– Не хвилюйся, батько обіцяв не втручатися. Він сказав, що порадіє за сина, попри свої сумніви. Айдас переконав його, що це важливий день для вас обох, і тато пообіцяв не псувати цей момент.

Мія кивнула, намагаючись зберігати спокій, хоча невелике занепокоєння знову пробралося в її душу.

– Все буде добре, – додала Кларісса, доторкнувшись до плеча Мії. – Це твоє весілля, і ніхто не зможе його зіпсувати. Нарешті ми з братом знайшли до нього підхід.

Вони побули недовго, швидко пішли, щоб не затримувати Мію, і дівчина встигла закінчити макіяж. Аж тут раптом почулося легке постукування. Мія насупилася, не готова до ще одних раптових гостей, але двері повільно відчинилися.

– Втечемо на годинку від них усіх? – пролунав знайомий голос.

– Що? – вона здивовано озирнулася і побачила Айдаса, який зайшов до кімнати із заплющеними очима, простягнувши руки перед собою, ніби намацуючи шлях.

– Айдасе! Як це втечемо? І... не дивися на мене! – Мія сховалася за великою чорною ширмою, стримуючи сміх і трохи панікуючи.

Айдас зупинився, прикриваючи очі долонями, сміючись, але зберігаючи серйозний тон:

– Не дивлюся! Але... Я скучив. І я хочу відволіктися від них усіх, – цокнув язиком. – Вони усі дивляться, заздрять і думають усілякі дурниці, я певен. Давай заховаємося хоча б на трохи? Щоб вони не могли нас знайти.

Мія мовчала, здивовано кліпаючи очима.

Це божевілля.

– Міє, душа моя, де ти? – запитав, стоячи посеред кімнати із заплющеними очима.

– За ширмою, – тихо сміючись.

– Ага. Гаразд.

Мія почула його кроки – впевнені, чоловік явно розплющив очі. Айдас підійшов ближче, тримаючись за один край ширми, коли Мія вирішила обійти ту з іншого боку. Вони почали грайливо переслідувати одне одного, бігаючи навколо ширми, як діти, а Айдас бачив лише шлейф її сукні, що граціозно тягнувся по підлозі. Мія сміялася, коли Айдас, не зупиняючись, намагався впіймати її та побачити.

Але бігати в такій сукні – непроста задача. Мія завмерла на мить, відчуваючи, як серце шалено калатає в грудях. Вона виглянула з-за ширми на Айдаса, який також зупинився – завмер з усмішкою на обличчі, знову затуливши очі долонями, бо очевидно зрозумів, що ще мить і наздожене Мію. Його тихий сміх лунав, наче музика, і в цьому сміху було стільки любові та щастя, що Мія не могла більше чекати.

Вона, стримуючи трепет, підійшла до чоловіка. Її біла сукня тихо шелестіла, ковзаючи по підлозі, попереджаючи, що вона дуже близько – майже поруч. Дівчина простягнула руки та обережно взяла Айдаса за зап'ястя, м'яко відводячи його долоні від обличчя.

– Ти можеш дивитися, – прошепотіла, відчуваючи легке тремтіння в своїх руках, коли їхні пальці переплелися.

Айдас розплющив очі, і його погляд одразу зустрівся з її. Мія вдивлялася в блакитні очі, в яких було відображення захоплення та любові. Вона стояла перед чоловіком, така прекрасна, така схвильована і водночас спокійна, готова показати себе перед церемонією, начхавши, що це погана прикмета.

Айдас так і завмер, не відриваючи погляду від Мії. Він мовчки вдихнув, наче цей момент був найважливішим у його житті. Потім, повільно і з трепетом, чоловік роздивився дівчину – від її обличчя і до розкішної білої сукні, яку вона вибрала для цього дня.

Мія відчула, як у неї перехопило подих. Серце спалахнуло, коли Айдас ніжно взяв її за руку, як завжди перед тим, як подарувати міцний поцілунок. Він підняв її руку до своїх губ і поцілував, дивлячись Мії у вічі з таким захопленням, що дівчина ледь стримувала сльози. 

А після Айдас поцілував її вуста, і цей поцілунок був сповнений тієї глибокої безмежної любові, яку він відчував. Його губи ніжно торкнулися її, і це змусило тіло тремтіти. Мія відчувала тепло його тіла, сильні руки, що ніжно притягнули ближче. Айдас обійняв її за талію, і через занадто тугий корсет дівчина ледве могла вдихнути.

Її дихання було уривчастим, і вона тихо засміялася, відсторонившись на мить:

– Чекай, – прошепотіла, хапаючи чоловіка за руку. – Допоможи мені. Моніка, здається, хотіла мене вбити таким тугим корсетом. Можеш трохи послабити його, будь ласка?