Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

 До вечора вдома ніхто так і не з'явився. Ми обшукали все, включаючи величезний двір, все крім льоху у дальній частині двору. Мене туди ніяким чином не заманити, тим більше що це був не зовсім льох, а дуже глибока яма, в яку треба було спуститися по іржавих навісних сходах. Ми посвітили туди ліхтариком, але так нічого  не побачили, тільки суцільну пітьму.

Катя спробувала мене переконати що нічого страшного не станеться якщо ми спустимося і все перевіримо, але цього разу мене було неможливо змусити, я стояла на своєму намертво. Поки ми ходили туди-сюди подвір'ям під акомпанемент собак, які так нікуди і не пішли, але й заходити не побажали, вже почало темніти. Довелося всерйоз замислитися над тим що нам мабуть доведеться тут провести ніч.

Для ночівлі вибрали з чотирьох спальних кімнат ту в якій спочатку планувала зупинитися мама. Після теплого душу настрій трохи покращав.

-Дякувати твоїй бабусі, що вона водопровід у будинку зробила. Взагалі якщо не враховувати ту дивну дичину на горищі, і загадкову комору поряд з кухнею, можна зробити висновок що вона доволі ділова стара. - Катя солодко позіхнула, прикривши рота долонею.

Ми змучені лежали на широкому ліжку, вирішуючи що робити завтра - продовжувати пошуки або повернутися до міста. Я наполягала на тому що слід затриматися, і взагалі не завадило б звернутися за допомогою до відповідних органів, Катя тільки хмикнула у відповідь з переконливим аргументом, що місцеві поліціянти навіть не почешуться коли до них прийдуть дві молоді дівчини з якимись заявами. На всі мої заперечення був вагомий аргумент, що вона-то краще знає, її тато не раз історії розповідав одна гірша за іншу, часом забуваючи що перед ним дочка, а не такий бажаний у минулому син.

Пригнічувало ще й те, що було неможливо вийти у всесвітню павутину, хоча в будинку і був встановлений інтернет, вай фай і всі примочки, тільки комп'ютер ми так і не змогли включити. Бабуся і тут виявилася напрочуд сучасною, встановила пароль на вхід, а тому підключитися і вийти в мережу не виходило, або хоча б подивитись пароль від вай-фаю.

Собаки, які так і не пішли, тихо вили на вулиці наводячи страх ще більше. У мене була слабка надія на те що мама просто відвезла бабусю до лікарні, вирішили що завтра шукатимемо місцевий фельдшерський пункт.

Катя мирно посопувала під боком, зручно влаштувавши голову в мене на плечі та закинувши ногу на стегно. Вона була дуже тактильною, іноді навіть занадто, прагнула доторкнутися, погладити, наче їй це було життєво необхідно. Якби ми не були знайомі так давно, можливо це трохи напружувало б, а так стало вже цілком звичним і навіть буденним. Обережно відсунувшись щоб не розбудити, перекинулася на бік і спробувала заснути. Годину провертілася на ліжку, здавалося матрац набитий цвяхами, але мені все-таки вдалося задрімати, правда ненадовго.

-Ти така гарна.

У напівдрім'ї не одразу зрозуміла що відбувається, що це за дивне почуття знемоги і чужі ніжні руки господарюють між широко розставленими ніг, солодкий немов патока голос ллє тихий шепіт у вуха.

-Я так давно хотіла тебе спробувати. Ти маєш бути моєю, Настенько, прокинься.

Легкий поцілунок обпалив груди, водночас як пальці увійшли в мене. Спину вигнуло дугою, я не стримала стогін, не контролюючи своє тіло. Пролунав тихий сміх.

-Ти така чутлива, ми принесемо один одному задоволення - спочатку я тобі, потім ти мені. Я ж знаю ти вже не спиш, ну ж бо розкрий свої гарні очі.

Мокрі поцілунки спускалися все нижче, зачіпаючи чутливий живіт, гладко виголений лобок і довгим протяжним рухом язика розкриваючи вологі складки. Очі розкрилися тут же, мені це точно не сниться і все відбувається наяву. Миттю відсахнулася, підібравши під себе ноги, переді мною напівлежала Катя з гарячково блискучими чомусь чорними очима, і посміхалася трохи божевільною, зовсім чужою усмішкою.

-Ну і куди ж ти пострибала?

Катя на колінах почала підбиратися ближче. Зараз вона мене лякала до тремтіння, зовсім на себе не схожа, ніби обкурилася або ще гірше.

-Кать, ти що робиш?

Вона доповзла, і ривком, звідки тільки в неї стільки сил, розвела мої коліна в сторони облизнувшись як кішка.

-Прекрасний вид прекрасної дівчинки. - вона не зводила очей звідти і не помічала мого опору. – Я роблю тобі приємно.

-Перестань. - Голос тремтів. - Що з тобою?

Нарешті вона подивилася на мене, в її очах танцювало безумство і хіть, то був хто завгодно, але тільки не моя подруга. Нахилившись до губ, зовсім мені незнайома дівчина прошепотіла.

-Я хочу тебе, ти маєш бути моєю.

Її губи накрили мої з якоюсь дикою розлюченістю, язик зробив спробу прорватися крізь надійний захист зубів. Мені вдалося її відштовхнути, але для цього знадобилося багато зусиль.

-Я сказала досить!!!

Катя посміхнулася:

-Кому як.

Мій терпець урвався, коли подруга спробувала в черговий раз поцілувати. Я просто зарядила їй ляпас і тут же сама злякалася, настільки гучним вийшов звук в ночній тиші. Катя спочатку з розгубленим виглядом помацала почервонілу щоку, а потім зі злістю зиркнула на мене.

-Ну ти і сука .. - Вона зірвалася на крик, красивим блідим обличчям пройшлася судома гніву. - Подумала що ось настав момент, що ти готова, а ти ще надто зелена.

Вона схопилася з ліжка на ходу натягуючи шорти та майку.

-Куди ти?

Не знаю чому, але я відчувала себе винною.

-Провітрюсь. Не йди за мною.

Катя вискочила за двері, залишаючи мене з моїми бісами наодинці. Можливо я чогось не помічала, адже над нами в універі багато хто жартував, а ми ніколи не заперечували. Я вважала що нема чого виправдовуватися, не відчуваючи за собою жодної вини, Катя ж тепер стає зрозуміло з яких причин. В неї за весь час нашої дружби ніколи не було хлопця, але я списувала це на занадто суворого батька подруги, який просто змішав би з брудом бідолаху за одне неправильне слово в бік доньки. Варто було замислитися, а я як завжди пускала все на самоплив, якось вирішиться, але не вирішилось і вилилося у величезну проблему