...Вона підняла на мене очі і я помітив в них неспокій і тривогу. - Денисе, пообіцяй мені, будь ласка, що ти нікому не даси мене образити?! - Ніколь, я ж для цього і взяв тебе до себе, щоб ніхто не міг тебе образити. Ти вибігла така стривожена, налякала мене. - Пообіцяй, щоб не сталося, ти нікому не даси мене образити?! – вперто повторювала те саме запитання, а в її

"Невже він вважав що після такого його вчинку я кину свого хлопця, і почну зустрічатися із ним, хоча він мені і подобався раніше, та тепер я в цьому зовсім не впевнена.. Як він міг так вчинити, в голові не вкладається..."

Коли Емі переступила поріг величезного сучасного будинку, її перше враження було: “Це виглядає як із журналу”. Але найбільший шок її чекав, коли на порозі кухні вона побачила чоловіка. Аорон, високий, харизматичний, із проникливими очима й легкою усмішкою, яка обеззброювала з першого погляду. -Емі, це мій тато. Тато, це моя найкраща подруга,— з гордістю представила

Ліка — молода жінка, яка починає свою кар'єру в рекламному агентстві. Перший день роботи обертається для неї справжньою халепою: запізнення на нараду, зламаний підбор і зустріч з холодним, але привабливим босом Матвієм Загорняком. Він — справжній айзберг, який викликає страх і захоплення у своїх підлеглих.

Історія виникнення кохання про красиву дівчину та хлопця, які познайомились на березі Азовського моря під час відпустки і закохались, не одразу, але так серйозно, що в кінці вирішили одружитися. ЇЇ звуть Олександра, а його - Андрій. Вона - починаюча письменниця, а він - просто торговий представник. Обидва романтичні й люблять подорожі.

Я боюсь на неї дивитися. Я її боюсь! Не знаю навіть з чого почати. Так. Мені дуже подобається одна дівчина. Дуже давно. Мабуть, вже два роки. Вона працює в магазині поруч. Директором. Та не це не важливо. Вона мені дуже подобається. До таких ступені, що я навіть дихати боюсь, коли вона поруч. Так, я б міг просто заговорити з нею, як і з іншими дівчатами. Та мені

Варя, виходь вже, поговоримо. — Нам немає про що розмовляти, Андрію. Не змушуй мене кричати, щоб вибачитись. — Та кричи, мені байдуже, — промовила Варя та закрила вікно балкону. Андрій навіть не збирався йти. Натомість він дістав балончик з червоною фарбою та почав малювати на асфальті велике серце, а потім дістав ще й гітару. — Варя! Варя! — загукав Андрій. Але вона

– Анно, ти така красива. – Дякую, Дім, ти постійно мене осипаєш компліментами, хоча я знаю, що я зовсім не красуня. У мене багато комплексів. Один із них – це зайва вага. Ти говориш, що це не проблема, і це з легкістю можна виправити, сходивши до залу та почавши займатися спортом. – Скажу тобі так, я вже пробувала багато способів і в залі була. Навіть із часом

Це історія про глибоке кохання, втрату та нездатність відпустити минуле. Головний герой згадує дівчину, яку любив і яку втратив через свої помилки. У тексті переплітаються спогади, біль і усвідомлення, що повернути минуле вже неможливо. Це емоційна сповідь про кохання, яке залишилося незабутнім, але стало лише частиною спогадів.

Про різні смаки у людей