Варя, виходь вже, поговоримо. — Нам немає про що розмовляти, Андрію. Не змушуй мене кричати, щоб вибачитись. — Та кричи, мені байдуже, — промовила Варя та закрила вікно балкону. Андрій навіть не збирався йти. Натомість він дістав балончик з червоною фарбою та почав малювати на асфальті велике серце, а потім дістав ще й гітару. — Варя! Варя! — загукав Андрій. Але вона

— Що сталося, Христю? — Відчепись, Аню, не можу. — Ти моя подруга, яка завжди мене підтримувала у важких ситуаціях. Як я тебе залишу в такому стані? — Ну добре, розкажу. Та сьогодні Володя кинув мене. Сказав, що я зовсім його не задовольняю в плані інтиму, і йому вже набридло зі мною бути. Він просто не хоче мене бачити. — Христю, і ти через це плачеш? — А що мені

Вона жила у Львові та ходила в кіно. Їй подобалося ходити вулицями та розглядати архітектуру цього красивого міста. Вона пила смачну каву, насолоджувалася її смаком і мріяла про те, щоб назавжди залишитися у цьому місті. Доля їй дарувала таку можливість. В її житті відбулися кардинальні зміни: у неї з'явилися нові знайомі, хороші люди, які мали спільні погляди та

Вона співала пісні, які писала сама ще з 15 років, багато читала різної літератури та навіть намагалась писати власні вірші, один з яких їй дуже сподобався: Настав новий день для мене знову, І я проснулась і подякувала Богу. Дякую, Боже, за те, що прокидаюсь і живу, За все те, що маю і люблю. За ранкове сонечко і вечірню зорю, За людей, яких Ти мені посилаєш в

– Анно, ти така красива. – Дякую, Дім, ти постійно мене осипаєш компліментами, хоча я знаю, що я зовсім не красуня. У мене багато комплексів. Один із них – це зайва вага. Ти говориш, що це не проблема, і це з легкістю можна виправити, сходивши до залу та почавши займатися спортом. – Скажу тобі так, я вже пробувала багато способів і в залі була. Навіть із часом