Ні на що не претендуюча замальовка одного дня звичайного робочого у загниваючому іржавому світі майбутнього. Високі технології, низький рівень життя і трохи мрій про дні, що ще можуть бути світлими.

Буває так, що випадкова зустріч стає точкою неповернення, поділивши життя на "до" та "після". І добре, коли страждання, біль та сумніви лишаються за межею “до”. А якщо навпаки, а ти все одно не можеш припинити гризти кактус, бо він такий — один на все життя? P.S.: Сайт, незалежно від мого вибору, вирішив, що твір 18+. Маю зауважити, що він