Є в Україні така собі ріка Снів, таємничий край, куди можна потрапити лише випадково. Але як вже попадешся паничам (так називає себе його військова еліта) – згинеш навіки. Вони створили власну республіку на кшталт Запорозької Січі, і, щоб у ній вижити, треба щодня ставати до ґерцю з химерними чудовиськами, яких у цих землях сила-силенна. Фантасмагоричні пригоди двох

Владислав Івченко (нар. 1976 р.) — український журналіст і письменник, автор кількох повістей та оповідань, неодноразовий лауреат міжнародної премії «Коронація слова». Роман «Одного разу на Дикому Сході» написаний, за визначенням самого автора, у жанрі українського вестерну. Події розгортаються в Україні під час Громадянської війни. За великими скарбами, які заховані

Війна триває, але у Івана Карповича свої турботи. Він стає знаменитістю, їздить із презентаціями книжок, опановує аероплан із відомою спортсменкою та веде богемне життя. Але без найкращого сищика все одно не обійтися. У нього далі просять допомоги, адже таємничих справ не меншає.

У новому романі найкращий сищик Іван Карпович Підіпригора, долаючи нескінченні перепони, мандрує в Іспанію, аби нарешті зустрітися з донькою Монікою. Читачі, звиклі до складних і плутаних сюжетів, знайдуть тут традиційну карколомність; читачі, яким давно хотілося морального змужніння героя, теж не розчаруються.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає

Найкращого сищика імперії Івана Карповича Підіпригору забирають на війну. Але за характером він не воїн, і найкраще місце для таких людей — тил. Шанувальникам воєнної літератури в книжці перепаде небагато — кілька пострілів, трохи поранених, далекий відгомін канонад. Зате історій тут не менше, ніж у попередній частині, — від загадкових боліт і чудовиськ до родових

Що робити, коли у війні з Росією замало двох фронтів — воєнного і медійного? Правильно — відкривати третій. Третім фронтом, фронтом монстрів і чудовиськ, командує з нашого боку єдиний пристойний фахівець — Владюша Бар-Кончалаба. Йому доведеться багато чого пройти й багато кого здолати, адже цей фронт іще напруженіший, іще моторошніший за інші.