Я знайшла у лісі пораненого чоловіка. У нього не було при собі жодних документів, але була зброя, багато грошей і дивний кейс, з кодовим замком. - Не викликай швидку чи поліцію... Допоможи мені і я тебе винагороджу! - попросив він, вчепившись у мене міцною хваткою. Мені більше нічого не залишалося, як узяти свою «небезпечну знахідку» під особисте піклування та

Якось, щоб покликати мене погуляти, Микита кидав у моє вікно камінчики, а коли ми підросли, у моє вікно полетіли зуби хлопців, які виявляли до мене хоч якусь цікавість… *** Щоб захистити мене від уваги неадекватної людини, моєму батькові довелося відправити мене жити в інше місто і змінити прізвище. Але через кілька років я випадково зустрічаю чоловіка у ресторані і…

- Я знаю, що він робить з тобою в тій кімнаті, Айлін… Думаєш, я дурна і нічого не розумію? На тобі живого місця немає… Стільки синців що й не порахувати! Я вже й забула, коли ти востаннє посміхалася... Він тебе вбиває! – кричить сестра, а я ледве пригнічую ридання, що рвуться назовні. Мій чоловік – деспот, диктатор, тиран та чудовисько! Якось він мене купив і ось уже

- Скажи, як ти опинився в інтернаті?–поцікавилася Айлін, опустивши погляд у підлогу. - Мене знайшли, в розбитій машині...Мені було чотири роки. Поруч зі мною знаходилась поранена жінка, яка невдовзі померла в лікарні, - відповідаю те, що запам'яталося з дитинства.-А що стосується тебе? Чому ти тут? -запитую, хоча мені було відомо про те, що вітчим Айлін вбив її матір

❤ - Стривай! - кричу Олені, зупиняючи біля виходу. — Ти що хочеш залишити мене тут одну? – з жахом питаю. - Нічого з тобою не станеться! - відрізає вона. - Тут одні чоловіки! І їх понад десять штук! - пошепки повідомляю, і вона знову закочує очі. - Це люди, Вік! Чоловіки. А штуки у них у штанах! – каже ця зараза. – Я тебе не в порнофільмі привела зніматись! Хоча, я б

Вона – хороша, правильна дівчинка, з багатої, всіма шанованої сім'ї. Я – колишній вихованець дитбудинку, більшість життя якого пройшла в бійках, розбоях і в найбрудніших глушинах міста. Між нами значна різниця у статусі, наречений та батько дівчини… Нам не можна бути разом… Її не можна чіпати… Але щоразу, коли ми опиняємось разом – для нас не існує жодних заборон…

Мої друзі попереджали мене, що Давид Звонський небезпечний, жорстокий і байдужий! Гарний, сильний боєць, з вовчим поглядом, сповнений мороку і таємниць, вирішив нахабно привласнити мене! Колись я закохалася в нього, а він... мене зруйнував! Я втекла - а він, знайшов за дві секунди! Я хотіла померти - а він, не дозволив! Тепер, коли минуло три місяці, Давид знову

- Я заміжня! - намагаюся пояснити йому, щоб розумів, що минула ніч була не більше ніж помилкою. - Це я зрозумів ще вчора, коли побачив обручку на твоєму пальці! Тільки от заміжні, щасливі, - акцентує він увагу на останньому слові, - жінки, не вештаються вночі барами, без документів, телефону і грошей! Не напиваються вщент, і не йдуть чорт знає куди, з першим

– Ярова звільнили, – повідомляє мені сестра, під час чергового дзвінка. - Його люди приходили до мене і питали про тебе... Що ти вже наробила, Рорі? Чому він шукає тебе? Я судорожно ковтаю, відчуваючи, як серце прискорює ритм. - Нічого... Я просто його зрадила, - шепочу безпристрасним голосом, повільно осідаючи на підлогу. День, якого я боялася більше смерті, настав