Сей-шьонаґон (966 – 1017) – відома японська письменниця. Її «Записки в узголів’ї» – один з кращих творів доби Хейан (794 – 1185), написаний у жанрі дзуйхіцу – філософського ліричного есе, сповіді. Особливістю цього оригінального есеїстичного жанру літератури середньовічної Японії була необмежена свобода авторського письма, без будь-якого заздалегідь складеного плану

«Книга про причини» («Liber de causis») — виконаний наприкінці XII ст. латинський переклад анонімного арабського тексту, котрий постав століттям раніше в мусульманському інтелектуальному середовищі Багдада як опрацювання витягів з трактату «Елементи теології» пізньоантичного грецького філософа-неоплатоніка Прокла. Саме в латиномовній версії цей текст увійшов у

Бгаґавад-Ґіта — або, в перекладі із санскриту, Пісня Господня — є найважливішою частиною давньоіндійського епосу, що називається Магабгарата. В Магабгараті описуються події приблизно 7-тисячолітньої давнини. Бгаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, яку Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих

Ім'я перського поета і мислителя XVII століття Омара Хайяма добре відомо кожному. Його чотиривірші - рубаї - займають особливе місце в скарбниці світової культури. Їх цитують всі, хто любить слово: від тамади на пишному весіллі до навченого життям відлюдника-письменника. Протягом багатьох століть рубаї привертають поціновувачів прекрасного своїм коштовним словесним

Українською «Мистецтво війни» Сунь-дзи тлумачиться вперше. Перекладач, історик філософії Сходу, переконаний, що філософсько-стратегічний твір давньокитайського воєначальника та викладені в ньому ідеї і поради стосуються не лише стратегії бою і завоювання, але й усієї діяльності людини, зокрема й бізнесу.