Читати книгу - "Книга про причини"
- Жанр: Інше
- Автор: Автор невідомий
«Книга про причини» («Liber de causis») — виконаний наприкінці XII ст. латинський переклад анонімного арабського тексту, котрий постав століттям раніше в мусульманському інтелектуальному середовищі Багдада як опрацювання витягів з трактату «Елементи теології» пізньоантичного грецького філософа-неоплатоніка Прокла. Саме в латиномовній версії цей текст увійшов у культуру європейського Заходу, ставши предметом широкого вивчення, коментування та рецепції у середньовічній християнській філософії. Серед мислителів, які творчо засвоїли та осмислили «Книгу про причини», — Альберт Великий, Роджер Бекон, Тома Аквінський, Йоан Дуне Скот, Майстер Екгарт, Вітелло, Данте.
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Зміст
Liber de causis (Книга про причини): філософський шлях від Афін до Парижа і Лондона через Багдад і Толедо. Андрій Баумейстер • vii
1. «Книга про причини»: походження трактату і його вплив на середньовічну інтелектуальну культуру • vii
2. Арабська рецепція грецької філософії: шляхи «фальсафи» • хі
2.1. Грецька філософія в ісламському світі: джерела і лінії впливів • хі
2.2. Що таке «арабська філософія»? Вплив ісламських мислителів на інтелектуальну культуру латинського Заходу • xv
2.3. Аль-Кінді: початок «арабського перипатетизму», або «фальсафи» • хх
2.4. Аль-Фарабі: теорія інтелекту • ххііі
2.5. Ібн Сіна: метафізика і система наук • xxv
2.6. Ібн Рушд — коментатор Арістотеля • ххіх
2.7. Головні риси арабської філософії (фальсафи) • ххх
3. Перекладацький центр у Толедо • хххі
4. «Книга про причини» в коментарях середньовічних християнських мислителів • xxxv
4.1. «Книга про причини»: латинська рецепція • xxxv
4.2. «Книга про причини» в інтерпретації Альберта Великого • xxxvii
4.3. «Книга про причини» в інтерпретації Томи Аквінського • хххіх
5. Аналіз трактату «Книга про причини» • хіііі
5.1. Жанр трактату: метафізична аксіоматика або короткий компендіум • хіііі
5.2. «Книга про причини»: перетлумачення неоплатонізму в контексті монотеїстичних ідей • xlv
5.3. Структура трактату «Книга про причини» • xlvi
5.4. Каузальність і циклічність • xlix
КНИГА ПРО ПРИЧИНИ • 1
Вибрана бібліографія • 74
Глосарій термінів • 80
Liber de causis (Книга про причини): філософський шлях від Афін до Парижа і Лондона через Багдад і Толедо1. «Книга про причини»: походження трактату і його вплив на середньовічну інтелектуальну культуру
«Книга про причини» (Liber de causis) має дивовижну історію і є яскравим прикладом особливості середньовічної науки й мислення. Йдеться про ідею універсального знання, що артикулюється в різних культурах і різних мовах, передається від однієї культури і мови до іншої з усвідомленням важливості й цінності спільної справи. Це ідея особливої місії інтелектуалів, яких об'єднує велика повага до філософської думки. Для всіх цих мислителів (греків-язичників, греків-християн, християн-сирійців, персів, арабів, юдеїв, латинських християн-католиків від Толедо і Парижа до Неаполя і Лондона) філософія і пошук істини перебували поза всіма конфесійними, національними, культурними й мовними кордонами. Можна сказати, що у випадку «Книги про причини» (та ідей, викладених у цьому трактаті) ми маємо один із яскравих прикладів першої «глобалізації», або змістового універсалізму. Важливо зауважити, що тут ідеться про глобалізацію й універсалізм у позитивному сенсі, на рівні ідей і схем мислення. Така «глобалізація» не загрожувала питомим культурам, а навпаки, була джерелом і внутрішнім мотивом їх самостійного розвитку.
Ми не знаємо імені автора «Книги про причини» — це анонімний твір. Він був написаний арабською мовою (хоч арабська мова виступала тут не як мова творення нового змісту, а як мова трансляції, передачі вже давно й різними мовами сформульованих ідей). Імовірними авторами трактату спочатку вважали або Ібн Дауда (Давида Юдея)[1], або арабського філософа аль-Фарабі[2]. Арабська назва трактату — Kalām fi mahd al-[k]hair («Трактат про чисте благо»)[3]. Останні дослідження свідчать на користь того, що «Трактат про чисте благо» повстає у IX ст. в тому самому середовищі, що й анонімні Plotiniana arabica (компіляція і парафрази арабомовних творів Плотіна, до яких належить так звана «Теологія Арістотеля» — вибірка з IV–VI Плотінових «Еннеад») і Proclus arabica (наближена за змістом до Liber de causis вибірка з «Елементів теології» Прокла, неоплатоніка V ст.)[4]. Місце походження цих компіляцій — Багдад, тодішній центр рецепції та дослідження грецької філософії[5]. А інтелектуальне середовище,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга про причини», після закриття браузера.