«Тіні наших побачень» Івана Байдака — це спроба розібратися в психології людських стосунків і окреслити правила життя, намагання усвідомити життєві уроки й віднайти гармонію. На прикладі вигаданих сюжетів і особистих спостережень автор пропонує читачеві зануритися у світ закритих і незакритих гештальтів та дійти власних висновків.

Четверо братів, скориставшись відсутністю батька, вирішили порибалити на забороненій річці. Там вони зустріли божевільного Абулу, що передрік їм майбутнє. Він сказав, що старшого з братів — Ікенну — невдовзі буде вбито, а його вбивця — хтось із рибалок. Ця звістка переверне життя усієї сім’ї…

Олеся рано стала сиротою. Листи – ось і все, що лишилося їй від мами. Дівчинка живе лише цими листами. Тільки вони і подруга Карина допомагають Олесі пережити труднощі: пияцтво батька, жорстокість мачухи, ненависть зведеного брата. Одного разу Олеся приїздить із Кариною до Сєвєродонецька і там зустрічає Ігоря. Два серця єднаються в танці кохання. Але настає буремний

Футбол – не тільки перемоги, слава, контракти й гонорари зірок, але й тяжкий труд, жорстокі травми, розчарування і втрати. Дебютний роман відомого українського футбольного коментатора й журналіста Кирила Круторогова – одна з перших вдалих спроб подивитися на український футбол із середини, зазирнути за лаштунки «великої гри», зрозуміти ціну сходження на вершини, про

Останній роман Кларісе Ліспектор — вінець творчості найзагадковішої письменниці Латинської Америки. Ніби чарівними ножицями авторка відсікає від читача (певна річ, упередженого) думки про страх, любов і смерть. І водночас майстерно проводить його крізь таємниці життя, залишаючи поміж словами надію на щастя. Роман складається із коротких фрагментів, які Ліспектор та

«100 бандерівських оповідок» — історичні есе про національно-визвольну боротьбу українців у XX столітті. Складається із 100 невеликих історій про події визвольної боротьби, найцікавіші моменти з життєпису представників націоналістичного руху, а також спогадів. Хронологічно рукопис охоплює період від 1920 року (створення УВО) до 1991 року. Таким чином, твориться повна

Льонтом — ходити без діла, вештатися, валандатися. Так кажуть у Великій Кам’янці, де почалася дорога Богдана Ославського. Вона привела його від київських електричок через кубанські рівнини й гори Кавказу, піски Кизилкумів і Каракумів, базари Самарканда та Бухари, через Ферганську долину знову до України. З рюкзаком, спанням на узбіччях у наметі й готуванням їжі на

Старий Скрудж — непривітний скнара, від якого годі чекати доброго слова чи доброї справи, — зневажає навіть таке велике свято, як Різдво. Та одного разу до нього приходить дух його померлого компаньйона — аби дати йому шанс стати іншою людиною з новим майбутнім. Але перш ніж змінити хід подій, Скрудж має пережити моторошні зустрічі з трьома привидами…

Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» — це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в

«Посмертні записки Браса Кубаса» — це життєві пригоди, іронія й критичне осмислення людської природи. За сюжетом, Брас Кубас, багатий одинак, наважується після смерті написати оповідь про своє життя. Таким чином започатковується критичний діалог із реалістичною естетикою. Він викладає своє бачення, незважаючи на те, що про нього скажуть чи подумають живі. Такі