— Ти кохаєш його? — Так, — не вагаючись, впевнено карбую слово. — На що ти готова піти, щоб зберегти йому життя та відпрацювати борг? — чую таке і тамую подих. Мовчу, уважно дивлюся як він наближається та за талію притискає мене до себе. Тілом одразу прокочується згубна спека, котра випалює почуття. Я суплю брови: — Чого ти хочеш? — Подаруй мені ніч, — зривається з

— Не чіпайте його! — На що ти готова, щоб зупинити хоч одного з нас? – його шепіт занадто близько, щоб я не розчула. Як уявляю себе хоч з одним із них, моторошний клубок підходить до горла. — Я ніколи, ні за що не буду з тобою спати! Ворон заливається гучним реготом, втім як і всі інші хлопці. — Спати? Ми що в садочку? Запам'ятай білочко, я ні з ким не сплю, - шипить

Я ніколи не думала, що буду рятуватися від свого "коханого" і випадково зустріну свого майбутнього..

Вона вважає себе пестункою долі, і вона готова взяти від життя все що їй належить.

– Відчини двері. Я хочу вийти! – кажу. – Ні! – карбує. – Алексе, я хочу вийти! Відчини, будь ласка, двері! – повторюю. – Синичко, це тобі не допоможе, – заявляє і заводить двигун. – Кажи адресу. Відвезу тебе додому. Закочую очі, глибоко вдихаю і кажу адресу сусіднього будинку. Ще не вистачало, щоб Алекс дізнався, де я живу. – Цей поцілунок нічого не означає! –

Віра Гаєвська спокійно собі жила: працювала адвокатом, копирсалася у чужій білизні шлюборозлучних процесів і оплакувала власне розлучення. Так вона ще б довго жила. Але одного разу на дзеркалі в її квартирі з’являється напис помадою: «Не пхай ніс у чужі справи». І хто б їй сказав, що це тільки початок?

Ми з незнайомцем уклали угоду. Грати роль пари на весіллі його друзів та провести свята разом. Хто зна, можливо, це доля? Кажуть люди, що у новорічну ніч трапляються дива та здійснюються бажання.

Святкування цього Нового року, я чекала з нетерпінням, все було продумано до деталей! Найкрутіший клуб міста, класна компанія і хлопець якого я кохаю ще з дитинства. Ця ніч мала стати початком наших відносин. Проте, доля розпорядилася по іншому, мій коханий прийшов з іншою, а я в розпачі втікаючи додому попала в обійми незнайомця, який подарував мені незабутній

— Ти хто така? — Я Марта, — протягую руку для знайомства, а у відповідь отримую лише не надто привітний погляд і демонстративно складені руки на грудях. — І надовго ти сюди, Марто? — питає хлопець. — Не знаю, мені Лев дозволив побути тут деякий час, — кажу як є. — О, то ти дівчина мого брата! — не зрозуміло чому усміхається хлопець. Але усмішка ця якась надто

Головні герої Слава та Ніка знайомляться завдяки випадку, та доля розводить їх шляхи на довгі два роки. Маленьке містечко гудить від спроби вбивства сестри Слави. Дівчина в комі. Хто нападник невідомо. Ним може виявитися хто завгодно. Навіть той кому найбільше довіряєш. Того вечора жертва була одягнена в светр головної героїні. А якщо злодій чатував не на ту? Чи