Станіслав Вінценз (1888—1971) розповідає про архаїчну народну культуру гуцулів, творення міфічного і магічного мислення на основі переконань про циклічну зміну часу і заперечення існування історії. Окрім основного оповідача, розповідь ведуть герої твору, часто реальні історичні персонажі. Особливу увагу автор приділив постаті Олекси Довбуша. У трьох частинах книги

Роман «На високій полонині» — головний твір життя Станіслава Вінценза (1888–1971), польського письменника, філософа, гуманіста. Це друга книга багатотомної епопеї про Гуцульщину, де зібрано величезний етнографічний матеріал про побут, звичаї, духовну культуру гуцулів. У книжці переплітаються різні жанри: то вона звучить як поетична проза, то як етнографічний нарис,

Альпійське містечко. Гірськолижний курорт. Директор єдиної в окрузі фабрики почувається хазяїном містечка, позаяк забезпечує роботою усіх його мешканців. Однак йому цього замало. Головним своїм достоїнством він вважає достоїнство чоловіче. Він бажав би мати всіх жінок заразом, проте боїться СНІДу і змушений спрямовувати всю свою статеву енергію на власну дружину.

У творчому доробку Олеся Ульяненка, автора відомого роману «Сталінка», відзначеного малою Шевченківською премією, короткі романи «Зимова повість» та «Богемна рапсодія» посідають особливе місце. У них письменник тонко й глибоко досліджує сучасне життя та психологію смерті. Він відтворює нестримний потяг людини до особистого щастя і вільного життя в рідній країні,

Олесь Ульяненко, автор романів «Сталінка» (1994), «Зимова повість» (1995), «Вогненне око» (1997), «Богемна рапсодія» (2000), «Син тіні» (2001), — найрадикальніший і найжорсткіший сучасний український прозаїк, скандальний і непередбачуваний майстер слова. У цій книжці представлений новий роман майстра жорстокого реалізму «Дофін Сатани», де за привабливою постаттю

Олесь Ульяненко (справжнє ім'я Олександр Ульянов, 1962–2010) — найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 романів У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Сталінка Дофін Сатани», «Жінка його мри», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима» У романі «Син тіні» (2001)

До нової книжки найвидатнішого сучасного українського майстра прози дібрано три філософські повісті з пригодницько-фантастичними фабулами (так звані мислительні детективи) — жанр, більше опрацьований у літературі західно-європейській, аніж в українській. Завершує книгу «Маленьке вечірнє інтермеццо» — зразок гумористично-фантастичної повісті. Повісті «Птахи з

«Тіні зникомі» – незвичайний тип історичного роману в українській літературі. Це сімейна хроніка одного з українських родів. Її головний герой – молодий офіцер російської армії, що несподіванно залишає військову службу і повертається в родинний маєток, де намагається віднайти зв’язок між поколіннями свого роду та осягнути його місце в долі Батьківщини. Твір дає

«Гурій любив левів. Дитиною він не грався з іншими м’якими іграшками – ні з ведмедиками, ні із зайченятами. Не просив батьків купити йому якусь живу тваринку – ні собаку, ні хом’яка. Тільки лева». Так починається ця повість, герой якої – Гурій, грек з Одеси, талановитий художник. Життя Гурія було наповнене великими пригодами, спокусами та стражданням. Основний мотив

Олесь Ульяненко — мабуть, найрадикальніший і найжорсткіший сучасний український прозаїк, скандальний і непередбачуваний майстер слова. «Сталінка» — найбільш резонансний твір письменника, один із перших культових українських романів нового часу. Саме він здобувся на нищівну критику, саме за нього автор згодом отримав малу Шевченківську премію. Письменник змальовує