Українська письменниця потрапляє перед Новим роком у Стамбул, у якому п’ять днів поспіль ідуть такі холодні дощі, що мерзнуть не лише руки, а й душа. І в цьому суцільному тумані з дощем і вітром всі її рани раптом почали кривавити. Стамбул змусив авторку задуматися над межовими ситуаціями власного життя і боротися з чорною тінню смерті, яка нависла над нею і її

Майор міліції Тарас Сокрута вирушає у Чорний ліс з нелегким завданням: увійти в довір'я керівників бандерівських зграй, котрі, поховавшись по схронах у глухих місцях, тероризували місцеве населення, розкрити їхні явки і допомогти працівникам міліції в ліквідації націоналістичного охвістя. Про небезпечну місію Тараса Сокрути та його товаришів, про мужність і

Ця книжка складається з трьох повістей і одного невеликого за обсягом роману. У кожному з творів розповідається про наших сучасників, людей різного віку і різних доль, їх об’єднує прагнення досягти гармонії у стосунках між собою. Зображувані події відзначаються госгрою конфліктністю, складними суперечностями. Це перша книга молодого прозаїка. Перша книжка прозаїка

Щастя людське, як і кохання, не приходить само, за нього треба боротися, творити своїми руками, серцем і не лише для себе, а для всіх, для своєї рідної землі, — тоді воно справжнє і повне. Ця висока мета і є справою життя героїв роману «Гілея» — людей різного віку, професій і долі.

Це історія надзвичайної пригоди, яку втнула ватага гномів, узявшись відшукати загарбане драконом золото. Мимохіть учасником цієї ризикованої виправи став Більбо Торбин, прихильний до комфорту і позбавлений амбіцій гобіт, котрий, на власний подив, виявив неабияку винахідливість і вправність у ролі зломщика. Сутички з тролями, ґоблінами, гномами, ельфами та

Львів, травень 1939 року. У страшних муках гине малий хлопець. Містом поширюються чутки про ритуальне вбивство, вчинене юдеями. Чия дитина буде наступна? Усі розраховують на комісара Едварда Попельського. Але той не хоче розслідувати цю справу. Привид війни, яка неухильно наближається, і страх панують у Львові. Тільки його злочинний світ продовжує жити за старими

Новий твір Тараса Антиповича — одного з найважливіших сучасних українських письменників — це вдумливий роман-дистопія, який засобами макабричної сатири розкриває драму зашореного розуму. Герої, чиє існування кероване міфами, ворожі до Іншого і безжальні одне до одного, але водночас не позбавлені надії. У закіптюженій порожнечі їхніх днів раз по раз проблискує те,

Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що… загубився у часі.

Софійці забракло слів, вона боялась навіть дихнути, аби не сполохати, не порушити це метеликове повітря, цю диво казку! Цілий феєрверк, ціле багаття метеликів безгучно зірвалися з куща, засвічуючи супроти сонячних променів свої чудові коричневі крильця з барвистими цятками!.. Метелики літали, мерехтіли, танцювали, сідали на плечі, волосся, одяг!.. Таке воно, нове

І що то за доля в Софійки така — нерозділене кохання? От і цього разу закохалася — подумати тільки! — у чоловіка рідної тітоньки. Добре хоч бачитися можуть часто: мають спільну справу. Так, спільну справу, бо Софійка розшукує зниклі з музею полотна. Що ж, у неї так завжди: кохання і розшук переплітаються так щільно, що і гадки не маєш, як усьому тому дати раду…