– Ти можеш не дотягувати як юрист, Юля. Я тебе навчу. Відпустка дам. Із сесією допоможу. Але мені потрібна абсолютна лояльність. Зрадиш хлопцю – твій вибір. – У мене немає хлопця, – перебиваю, почуваючись безглуздо. Ще гірше, коли суддя-Тарнавський байдуже відмахується. – Без різниці. Заведеш – можеш зраджувати. Зрадиш мені – пошкодуєш. Пульс частішає. Судячи з

— Мене звати Арсен. — Не люблю це ім’я. — Спробую пережити, — хмикає. — Паспорт один. — В телефоні один єдиний номер, який не відповідає. У вас з Олегом особливий пароль в спілкуванні? — Я не знаю, хто такий Олег. Ніколи його не бачила і не хочу. Це не мій паспорт, моя подруга… — Це я вже чув, — обриває суворо. — Як же тебе звати? — Аліса. Якби ти гарно дивився в

— От і зустрілися, колючко. Хто б міг подумати? — Не смій нічого казати, — Софія сміливо дивилася на нього. — Не хочеш, щоб хтось знав про нашу маленьку пригоду? — Це особисте. — Отже, Софія? — на привабливому чоловічому обличчі з’явилася посмішка, яка запалила блакитні очі теплими іскрами. — Занадто офіційно. Треба щось м’якше, ніжніше… Наприклад, Соня. — Дай

Орест випадково знаходить дивний записник — щоденник дівчини на ім'я Соломія. Чим більше він дізнається про незнайомку, тим більше помічає скільки між ними схожого. З кожним розділом юнак все глибше занурюється в життя Солі. Та раптово записи закінчуються. Замість наступної сторінки він знаходить вирвані аркуші... Орест вирішує знайти загадкову власницю. Але яким

Він був Темним Володарем, правителем, що приніс страх і муки світу. Та для мене, він був просто батьком, якого я ніколи не знала. Моя магія відкрила таємницю мого походження, але також поклала на мої плечі велику відповідальність. Іноді мені здається, що я власноруч сплутала собі майбутнє. В світі, де люди досі відчувають біль від дій мого батька, я стою на

Не вірте привабливим незнайомцям, не переходьте дорогу колишньому нареченому і, нарешті, не чіпайте заборонені артефакти. Я порушила усі три правила. Тепер у моє життя увірвалися служба магічного контролю, аристократ із замашками найманця та працівники моєї ж лавки! А я ж лише мріяла про тихе жіноче щастя і нормальне життя! Хороша новина – усе можна виправити, якщо

- Виходь за мене, милий! Він ледь підняв брови і посміхнувся: - А обручка? От же ж педантичний засранець! Випустила вогонь через ніздрі. Все що є, це каблучка у мене на пальці. А ще думала - вдягать, не вдягать! Як знала! Знімаю її, тицяю йому: - На! Щоб тобі! - Вона жіноча! - Не хочеш, як хочеш! І я замахуюсь, аби викинути її. Десь туди в глибини басейну. Нє, щоб

— Ти кохаєш його? — Так, — не вагаючись, впевнено карбую слово. — На що ти готова піти, щоб зберегти йому життя та відпрацювати борг? — чую таке і тамую подих. Мовчу, уважно дивлюся як він наближається та за талію притискає мене до себе. Тілом одразу прокочується згубна спека, котра випалює почуття. Я суплю брови: — Чого ти хочеш? — Подаруй мені ніч, — зривається з

Станіслав Темний найвпливовіший кримінальний авторитет нашого міста . І я зараз стою на проти нього в його ж ресторані і тримаю заряджений пістолет . - Ти так і будеш мовчати тримаючи свою іграшку чи скажеш чого прийшла сюди ? - йому здається байдуже, і від цього моя впенененість мене покидає . Я вже сумніваюсь в правельності своїх дій. Та відступати вже було пізно і

Нарешті дівчина повернулася майже з того світу, закашлялася. Коли вона прийшла до тями, чоловік сварився на невідомій їй мові. – Where are you from? – Запитав її рятівник, перейшовши на більш-менш зрозумілу англійську. Вона зніяковіло заморгала. Зуби цокотіли від холоду. Вчепилася льодяними пальцями в свій одяг, намагаючись прикрити майже оголені у ліфі з мережива