-Ти мене не цікавиш.- сказала Елі збираючися йти -Настільки не цікавлю шо те ревнуєш?- сказав Нік

— Між нами, Ево, була домовленість, — граф підкреслено розслаблено відкидається на спинку крісла. — І ти її не виконала. — Не могла я такого зробити, — впевнено заявляю. — Мала бути якась причина. Похитує головою, зневажливо кривить губи в посмішці. — Але зробила. Ми мали взаємовигідну угоду, від якої кожен отримував те, що хотів. Ти в останню мить все переграла.

Вікторія чекала на Новорічні дива, - так і трапилось… Її дивом – виявився хлопець, якого вона знайшла на лавці… Для Дмитра, - вона була ціллю у парі. Проте її сірі очі та величезне серце, - виявились джек-потом, яке змінило його життя назавжди… Кохання… Щирість… Пристрасть… Ніжність… Казкові емоції… Новорічні сюрпризи… та дива, все це, - вони знайдуть один в одному.

Але ж вона ще така дитина. Якби мені було десь, як їй. А з іншого боку, як би мені дійсно було як їй, то, мабуть, ні я, ні вона, один одному не сподобались. Коли мені було п'ятнадцять, мене тягнуло до дівчат, яки були старші за мене. Отож бо і воно. А ти дитина, дитина. Та ні. Все одно. Шість років це щось дуже нереальне, як не на мене. Чого я боюсь? Ми нічого такого

Оперативник міжвселенської організації на ім'я Сол стикається з проблемами під час місії і випадково потряпляє у невідомий світ. На щастя, місцеві виявляються вкрай схожим на людей народом та гостинно приймають мандрівника. Вони знайомлять Сола зі своєю невеликою державою Інгларіанією та надають вельми непогані умови. Спочатку місцина видається оперативнику досить

Цей розділ "Безлюдних островів" присвячений "німецькому Гамлетові", баварському королеві Людвігові ІІ. Завдяки ньому з'явилося таке чудо, як Нойшванштайн... До того ж представлена загадка "сироти Європи", Каспара Хаузера.

Закінчення розділу про Монголію, про Чингіз-хана і про сильних жінок з ножами, мечами та іншими гострими предметами.

Останній день літа — це свято, в якому всі діти прощаються з літом та насолоджуються останнім днем літнього відпочинку, особливо дорослі, які завершують свою відпустку. Ця історія і розповість про пригоди автора: як він прощався з літом в останній день літа. 31 серпня 2024 рік. Автор прокидається дуже рано і дивується, чому він згадує те, про що не хотів згадувати.

Біографічний абстрактний вірш.

То як там на рахунок РАЦСу? Ще не передумав? - Посміхаючись, запитала в мене моя нова знайома. - Ні. Та на мою думку там зараз вже немає нікого. - От як бува. Я в білому. І сукню вже купувати не треба. Ця дівчина мені подобалося. Може на зовнішність вона не така гарна, як Аліна. А от характер. І це все, що вона зараз каже. І що посміхається замість того щоб