Написано в рамках міні-конкурсу заснованного IRMA SKOTT. Напиши твір #останній_день_на_землі

Смерть завітала до маленької, невиліковно хворої дівчинки. Вона попередила малечу, що невдовзі забере її з собою і порадила попрощатися з тими кого дитина любить. Чи вистачить сили у дівчинки поговорити з мамою? Чи зможе малеча переконати маму в тому, що життя не зупиниться після гіркої втрати?

Маленька казочка про те, як треба любити батьківщину і де шукати сили для ії захисту.

Подружжя магів зі столиці прибуває до Вінгара, аби знайти вбивцю нічим непримітного Митка Кельна. Батько жертви звинувачує в усьому демонів із безодні, однак виявляється, що справа Митка пов’язана з убивством, яке сталося п’ятнадцять років тому.

Кетріс завжди мріяла стати цілителькою і вести спокійне життя, але її плани руйнуються, коли вона випадково опиняється не в тому місці, і не в той час. Темрява навколо згущується, і ворог стає ближчим з кожним кроком. У цій боротьбі між світлом і тінню, вона повинна вирішити, кому можна довіряти, і чи зможе вона перемогти зло, перш ніж воно поглине все. Магія,

Я вдова наслідного принца в королівстві, захопленому ворогами. Неініційована світла відьма, безплідна пустка, позбавлена магічного дару. Так думає про мене багато хто, але не Мартан Оргрем, головний воєначальник демонів і друг короля, який з першої ж зустрічі чомусь вважає мене своєю. І тепер у мене немає іншого виходу, крім як стати його нареченою. Але що буде, коли

Головний герой – черепашка Арчибальд, який просто обожнює усілякі авантюри. Він має безліч захоплень: катається на роликах, грає на губній гармошці, збирає камінці, розслідує загадкові справи і багато подорожує. А ще він ображається на усіх письменників, які описують черепах повільними та неповороткими, адже насправді це зовсім не так. Бажаєте відправитися з Арчи на

Створення, становлення та діяльність української громади в місті Корк (Ірландія).

Міша - звичайний хлопець зі столиці. Він разом з друзями вирушають відпочивати до закинутого піонертабору "Конвалія". Випивши зачарованого чаю, який привіз йому товариш з Закарпаття, Міша потрапляє назад у часі. Таємниці піонерського табору виявляються смертельно небезпечними для нього. Він зустрічає піонерів, що здаються дружніми, але тінь вбивства висить

Колись ми втратимо все. Цілком усе. Це не буде повністю залежати від нас, але давайте відверто: наша частка провини у цьому буде. І коли перед нами повстануть люди, чиї лиця будуть огорнуті печалем, а тіло темною тканиною, ми їх не побачимо. Ми вже нічого не побачимо... окрім свого сну. Сну, який буде або кольоровим, або безбарвним.