Я тебе кохаю. Кохаю твої очі. Твої губи. Твоє обличчя. Твій носик. Волосся. Фігуру. Все-все, що в тобі є. Ми можливо і не так довго знайомі. Три місяці це не багато і не мало. Але я кохаю тебе. Вже давно і можливо безнадійно але. Але не завжди все буває тому, що ми того хочемо. І як що ні то, ні. Що тут поробиш. Та все одно, доки є хоч малесенький шанс, треба вірити

Наче в агонії, палаю зсередини, жадібно вбираю кінчиками пальців дотики, веду нігтями знизу вверх по спині, забираючись під светр. А хотілося б так само в саму душу пробратися. Поставити свою власницьку мітку назавжди. Як він поставив, привласнивши моє серце.

Написано в рамках міні-конкурсу заснованного IRMA SKOTT. Напиши твір #останній_день_на_землі

Смерть завітала до маленької, невиліковно хворої дівчинки. Вона попередила малечу, що невдовзі забере її з собою і порадила попрощатися з тими кого дитина любить. Чи вистачить сили у дівчинки поговорити з мамою? Чи зможе малеча переконати маму в тому, що життя не зупиниться після гіркої втрати?

Маленька казочка про те, як треба любити батьківщину і де шукати сили для ії захисту.

Подружжя магів зі столиці прибуває до Вінгара, аби знайти вбивцю нічим непримітного Митка Кельна. Батько жертви звинувачує в усьому демонів із безодні, однак виявляється, що справа Митка пов’язана з убивством, яке сталося п’ятнадцять років тому.

Кетріс завжди мріяла стати цілителькою і вести спокійне життя, але її плани руйнуються, коли вона випадково опиняється не в тому місці, і не в той час. Темрява навколо згущується, і ворог стає ближчим з кожним кроком. У цій боротьбі між світлом і тінню, вона повинна вирішити, кому можна довіряти, і чи зможе вона перемогти зло, перш ніж воно поглине все. Магія,

Я вдова наслідного принца в королівстві, захопленому ворогами. Неініційована світла відьма, безплідна пустка, позбавлена магічного дару. Так думає про мене багато хто, але не Мартан Оргрем, головний воєначальник демонів і друг короля, який з першої ж зустрічі чомусь вважає мене своєю. І тепер у мене немає іншого виходу, крім як стати його нареченою. Але що буде, коли

Головний герой – черепашка Арчибальд, який просто обожнює усілякі авантюри. Він має безліч захоплень: катається на роликах, грає на губній гармошці, збирає камінці, розслідує загадкові справи і багато подорожує. А ще він ображається на усіх письменників, які описують черепах повільними та неповороткими, адже насправді це зовсім не так. Бажаєте відправитися з Арчи на

Створення, становлення та діяльність української громади в місті Корк (Ірландія).