Лиходії-комерсанти і Їх головна мета— монополія.

Після зникнення зв'язку з космічною станцією «Арктур-9», до неї вирушає рятувальна команда. Але за мертвими відсіками й червоними сигналами криється щось живе. Щось, що дихає у темряві, поглинає розум і викривлює реальність. Це не просто катастрофа. Це контакт. І поки світ не знає, Пульс Тьми вже б'ється в людських тілах.

Зустрічайте Олівію – рудоволосу приватну детективку з пронизливими зеленими очима, яка бачить духів. Проблема в тому, що ці духи – балакучі, дотепні й абсолютно безглузді коментатори, які перетворюють кожне розслідування на комедію. У цьому іронічному детективі Олівія намагається розплутати найзагадковіші справи. Чи зможе вона розкрити злочини й не збожеволіти від

Колись я допомогла подрузі, витягла її з ями, дала грошей. І як вона мені відплатила? Завела роман з моїм чоловіком! Тепер я типова ходяча проблема - чоловік-тиран, який не дає розлучення і переслідує мене скрізь. Дочка, яка раптово прикипіла до коханки чоловіка. І сусід... дуже гарячий сусід, який навіть не зрозумів, як так вийшло, що до нього в бригаду потрапила

Оповідання, написане під впливом наших українських легенд та байок. Трохи сумна, трохи магічна, трохи щемлива історія сучасної Ксені та загадкового лісу, сповненого таємниць. Тут не стільки про магію, скільки про почуття. Сподіваюся, навіть таке оповідання віднайде своїх шанувальників.

Міні твір-роздум про малювання.

Карпати. Затінене лісами село Звонів. Місце, де час зупинився, а люди бояться дивитися в очі ночі. Коли колишній спецпризначенець Орест Демчук приїздить до села після загадкового дзвінка від брата, він знаходить лише порожню хату, закривавлений ніж і кілька старих фото з дивними знаками. Тим часом у Звонів прибуває журналіст Влад Савчук, що розслідує серію ритуальних

У цьому світі нічого не починається зранку. Тут усе починається з повідомлення. Маленький дзвінок. Синє світло. Дата. Натиснув — і день пішов. Натиснув — і став частиною. Натиснув — і ти в грі. Але що буде, якщо не натиснути?

Потрапити до іншого світу? Ще гаразд. Але стати… кішкою? Та ще й у лапах найнебезпечнішої істоти цього світу? Мене звуть Вікторія. Якось я опинилася в країні, де правлять темні ельфи, а магія шепоче з кожної тіні. Мене насильно видають заміж за Володаря Темряви. Похмурого. Небезпечного. Грозного. Але про диво. Разом з влученням я набула здатності звертатися в сіру

— Ти схожа на осінь. Така ж руда і сумна. — Надар відводить погляд і, сховавши руки в кишені, збирається йти. — Не приходь сюди. Це моє місце. І не потрапляйся більше на очі, від гріха подалі... — Я з радістю буду уникати тебе, от тільки ми навчаємося в одному університеті, на одному потоці! — Це ненадовго. Навряд чи ти затримаєшся тут. За останні три роки ми з мамою