read-books.club » Сучасний любовний роман » Моя не маленька слабкість, Талі Верне 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

124
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Моя не маленька слабкість" автора Талі Верне. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 99 100
Перейти на сторінку:

        Ми сиділи і розмовляли ні про що, коли вже шампанське почало діяти, то Лана потягнула мене танцювати. Я відчувала його погляд на собі, це ні з чим не сплутаєш. Погляд людини, яка тебе хоче. Ми танцювали декілька пісень, як тут до Лани почав липнути якийсь тип. Звісно, це не залишилось без уваги Данила і той чолов’яга зник швидше, ніж Данило мовив якесь йому слово. Я повернулась на бар і замовила собі ще келих шампанського. Спостерігати за тим еротичним шоу, яке витворяли ці двоє, було цікаво. Вони готові були поїдати один одного, якби не люди навколо. Я відчула поруч із собою знайомий аромат смородини і м’яти. Я знала від кого так пахне.

        - Чому не танцюєш? - Я повернулась і побачила Артема власною персоною.

        - Бажання немає. - Стиснула плечима я.

        - Складеш мені компанію? - Протягнув мені руку він, і я не змогла відмовити йому в такому простому проханні.

        - Звісно. - На танцполі якраз заграв повільний танець. Артем ніжно взяв мою руку і повів мене на середину. Він поклав свої руки мені на талію, а я свої йому на плечі, було так спокійно поруч з ним, та я знала, що не можу його наражати на небезпеку. Поки він поруч зі мною - він в небезпеці.

        - Ти неймовірна, - прошепотів він мені на вухо і я відчула його подих на своїй шиї. Звісно, це діяло на мене найбільш пагубним чином.

        - Дякую.

        - Чому ти не можеш просто спробувати прийняти мене, Асю? Мене вбиває нерозуміння такого поводження. - Він притулився своїм чолом до мого, подих був відчутний між нами, я готова була передумати, тільки аби відчути його вуста на своїх. Але ні.

        - Тому, що я не люблю тебе! - Відрізала я. - Як ти не розумієш, якщо б ти був мені довподоби, я би давно стрибнула до тебе в ліжко.

        - Ти думаєш мені тільки це від тебе потрібно?

        - А хіба ні? Черговий трофей у вигляді неприступної жінки. - Подивилась йому в очі я.

        - Ні. Ти тоді дуже погано мене знаєш, якби я просто тебе хотів, ми б давно вже переспали. - Музика закінчилась і я попрямувала до бару.

        - Одне віскі, будь ласка, - він сів поруч.

        - Це надто міцне для тебе. - Сказав він і хотів забрати від мене стакан і я вдарила його по руці.

        - Не смій, це мій вибір. - Поки ми сиділи, Данило з Ланою, мабуть, чудово проводили час. Від цього я просто була вбита. Я не заздрила, право на жіноче щастя в мене вкрали чотири роки тому. Зараз я вже виживаю.

        Артем продовжував спроби забрати в мене алкоголь, проте, згодом зрозумів, що краще пити разом зі мною, ніж намагатися мене вберегти. Я думала, що якщо нап’юся і Артем побачить мене такою, то відмовиться від спроб закохати мене в себе. В якийсь момент Данило і Лана з’явились поруч з нами. Артема розвезло по повній програмі, я дещо витриваліша виявилась.

        Лана допомогла мені встати, і ми пішли у вбиральню, щоб вмитися. Я подивилась на себе в дзеркало і налякалась, я вмилась і привела себе до порядку. Дівчина стояла, чекала мене і не говорила мені ні слова.

        - Я викличу їй таксі додому, - говорили між собою Лана і Данило.

        - Не треба, у нас на такий випадок є водій, який відвозить інколи наших клієнтів, зараз я його викличу. - Потім він кивнув в сторону Артема і сказав: - Тут повний пиздєц, іншого слова підібрати не можу.

        Я не слухала всієї розмови, але коли зрозуміла, що вони винять у всьому його - вмішалась.

        - Він хотів, - почала я говорити тихо, щоб хоч якось його виправдати, - щоб я довірилась йому. Я сама напилась!

        - Сонце, - звернулась до мене Лана і обійняла, - він і справді хороший, щоправда інколи ідіот.

        - Є трохи, - погодилась я сміючись. - А як він потрапить додому? - Раптом зрозуміла я, що він ніякий. І Данило пояснив мені, що сам довезе його додому.

        Як я опинилась дома і що трапилось - було важко пригадати, але потім коли я випила склянку води з аспірином, стало краще. Я пригадала, що приїхала разом з Ланою на машині, яку нам викликав Данило. Я напилась, щоб показати, якою відорвою я можу бути і відштовхнути Артема. Трясця, це нічого не дало і я тільки дарма напилась. Тільки гризло мене те, що Артема зробили в усьому винним. Я згадала, що він залишав мені свій номер і вирішила написала йому.

       Ася: Як ти? Все гаразд? Вибач за вчорашнє.

        Я заблокувала телефон, вирішивши, що він мабуть ще спить, проте, я була дуже наївною. Телефон дав сигнал і я відкрила повідомлення.

       Артем: Живий, правда голова болить. Хочеш, щоб я тебе вибачив, то дозволь мені дещо зробити для тебе.

        Мені стало цікаво, що і я одразу ж набрала відповідь.

        Ася: Що? Якщо це не побачення і стосунки, я погоджуюсь.

       Артем: Добре, якщо ці два варіанти відпадають, тоді я хочу допомогти тобі зі вступом в університет на лікаря.

        Я випустила телефон з рук. Звідки він знає? От тільки відповідь я не встигла дізнатись, бо двері в мою кімнату відчинились.

1 ... 99 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя не маленька слабкість, Талі Верне», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"