Читати книгу - "Обирай серцем , Тетяна Калинова "

    - Вадиме  Сергійовичу, - стукає  секретар . - До   вас   Діана   Володимирівна  Опришко.   Каже ,   що  їй   назначено... 

     - Так  Алісо,   нехай   заходить.  - відповідаю  і   підіймаюсь   з   місця.   Йду   зустрічати   дівчину.

    Діана   виглядає   бездоганно,   як   в принципі   завжди.  На   ній   білий  діловий   костюм,  туфлі   на  високих підборах,   гарна   зачіска   і   легкий   макіяж .  Дуже   гарна   дівчина . 

      Ми   з    нею   вперше   зустрілись   кілька   місяців   тому ,   на   якомусь   благодійному   вечорі.   Вона   відразу    привертає   до   себе    увагу,   тому   не   помітити   її   було    просто   неможливо.    Після   того,   ми   ще   кілька   разів   випадково   пересікались   по   роботі   і   в    одну   з    таких   зустрічей,   Діана   сама   запросила   мене   на   каву.    Тоді   ми    провели   чудовий   вечір   і   виявилось,   що   вона   не   просто   красива   картинка,   це   розумна,  цікава,  самодостатня   і   впевнена   в   собі   дівчина,   яка   знає     собі   ціну   і будь-яким   чином   добивається   своєї   мети.   Виявилось,   що   ми   з   нею   дуже    схожі   і    в   нас    багато   спільного.    

       Після   того    вечора,   ми   почали   зустрічатись.   Нам   дійсно   дуже   добре   разом  і   ми   чудово   підходимо   один   одному   в   усіх   сенсах.    Кілька   днів   тому ,  я   зробив   їй   пропозицію.   Впевнений,   кращої   кандидатури   на   роль   моєї    дружини,   мені   не   знайти.  Діана   відразу   погодилась.   Також   я    подарував   їй    тур  на  двох,   Європою  з  відпочинком   на   морі   на   21   день.  Точніше,   ми  мали  їхати   разом,   та   в   мене    з'явились   невідкладні   справи .   Тому   Діана   запропонувала   подрузі  ,   скласти   їй    компанію.   На   що    та    звісно   з   радістю    погодилась.

        - Привіт   любий.   -  торкається   щокою  моєї   щоки . - Я   приїхала   попрощатись.   Шкода   що  ти   не   можеш   поїхати   зі   мною...

       - Шкода.   Я   справді   не   можу   зараз   вирватись   Ді .  Але   думаю   з   подругою   ти   теж   не   будеш   нудьгувати.  А   я   тим   часом   підготую   квартиру ,   для   твого   переїзду   до   мене.    А  коли   повернешся ,   будемо   знайомитись   з   батьками   і   готуватись   до   весілля.

      -  Добре.   Мені   вже   час   Вадиме.   Юлька   чекає   внизу.  Буду  сумувати   за   тобою. - обіймаємось.

      - Гарного   вам   відпочинку   люба.   Відірвіться   там,   але   з   розумом.

      - Ти   ж   мене   знаєш.  - посміхається.

      - Знаю. - теж  посміхаюсь   і   цілую   в   носик. -  Щасливої  дороги  і  будьте  обережні.

      -  Дякую .  Ти   теж   не   сумуй.   Хоча  ні.  Сумуй. -  сміємось. 

      - За   тобою   неможливо   не   сумувати   Ді . - Бувай   красуне.

      - Бувай   милий.  - Діана   вийшла   а   я   продовжую   посміхатись.  Оце   живчик.   Все   правильно   я   роблю ,   з   такою   дружиною   не  буде   сумно.   А  те,   що   вона   не   готує,  дрібниці,  в   наш   час,  це   необов'язково.  Натиснув   кілька   кнопок   і   за   півгодини   на   столі   все   що   хочеш.   Зате   з   нею   легко,  весело ,   комфортно .   А  ще,   Діана   чудова коханка,  що   не  мало   важливо.

      - Алісо. - кличу   секретаря.  

      - Так   Вадиме   Сергійовичу. - зайшла   в  кабінет  дівчина.

      - Сьогодні   мені   телефонувала   знайома   з   юридичної   академії,   просила   взяти   студентку   на   практику.   Казала   що   дуже   розумна ,  відповідальна   і   бла-бла-бла.  Загалом,   займись   нею   будь   ласка.   Дай   якусь   роботу,  хай   сидить   тихенько,  перебирає   якісь    документи,   щоб   я    її   не   чув   і    не   бачив.   Вона   прийде   завтра    зранку.  Розумію ,   що   додаю   тобі    клопоту,   та   я   не   зміг   відмовити   жінці. 

       - Я  розумію.   Як   скажете .  

       - Принеси   мені  будь   ласка   каву   і  теку  з  документами    Шарова.  

       - Вам   телефонував   Захар   Дмитрович,   просив   щоб   ви   його   набрали ,   коли   звільнитесь. 

       - Дякую   Алісо.   Можеш   йти.  - секретар   вийшла   і   я   телефоную    другу.   Захар -  це   мій   найкращий   друг   і  права   рука   в   компанії .   Цю  юридичну   компанію,   ми   можна   сказати,  створили   разом   вісім   років   тому.   Спочатку   було   важко,   ми   ж   починали    можна    сказати    з    нуля,   хоча   гроші   для   старту   мені    дали   батьки.   

      - Привіт   Захаре,   телефонував? - запитую   щойно   друг   прийняв   виклик.

     - Так.  Привіт.   Хотів    запитати,   чи  все   в   силі   на   сьогоднішній   вечір? 

      - Звісно   в   силі.    Ми   з   тобою   сто   років    нікуди   не    ходили.  Хочу   відпочити. 

      - Тоді   зустрінемось   біля   виходу  ,   забереш   мене.   Моя   тачка   в   ремонті.

      - Ок.  Давай.   Наберемось.  

     Ввечері   ми   дійсно   поїхали   в   нічний   клуб   як   і   збирались.  Раніше   ми   часто   тут   зависали,   та   останнім   часом,   на   це   не   було   ні   сил,   ні  часу, ні  бажання .  А   сьогодні   захотілось   випити.   Вечір   минав   чудово .  Я   розповів   Захару,   про   майбутнє   весілля ,   він   давно    знайомий   з   Діаною   і   підтримує   мене   в   цьому   рішенні.   Розмовляли  про   роботу   і   про   плани   на   майбутнє.   Коли   в   нас   закінчилась    випивка ,   я   пішов   до   бару ,   за   пляшкою.   

      - Та   пішов   ти,   придурок. - чую   неподалік   голос   дівчини.   Розвертаюсь   щоб    подивитись   що   відбувається,   можливо   потрібна   допомога...  Дівчина   різким   рухом   руки ,   виливає   вміст   свого   келиха   на   хлопця,   що   перед   нею.  Та   той   мабуть   знав ,  що   від    неї   можна   чекати  і   встиг   відскочити,   на відміну    від    мене...   І   тепер   з   мого   обличчя   і   сорочки   стікає   якась   солодка   рідина.   Дівчина    прикриває  рот   долонею   і   з   жахом   дивиться   на   мене    своїми   неймовірно  гарними ,  зеленими   очима.