Читати книгу - "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"

Поки посвячені Рома і Ніна  сиділи в машині під РАГСОМ ( в народі – бермудський трикутник), Таню з Ярославом розписували. Я не проти й цих двох висвятить, демонів вигнати, але Таня переконливо усім довела, що проти такого ритуалу, типу і вона, і Ярік – заядлі атеїсти. Я все ж думаю, що дівчинка сумнівається у зятьку. Воно то й так, ми ж з  Ромичем  фактично  примусили його одружитися. А як він думав? Дитину  робити – мастак, а  потім «я – не я і  пика не моя»? Слава Богу, його  батьки й родичі всіма руками й  ногами були «за» оженення улюбленого дитятки, яке розгулялося, і загальмувати цей суцільний загул могла лише дружина. І не проста дружина, а, як сказала їхній начальник у родині Анастасія Григорівна – саме така оторва, як Танька!

—    Будь-яка дівчина здатна навчитися й на кухні, і по хаті, і на роботі. А от такий характер лише природа дає. Якщо Ярославчика пригвоздить до себе, до хати припне, на руках носити будуть її усі Соколовські.

І Таня припнула. Спочатку второпала дівка, кого зачаровувати треба. Вивідала у баби усі секрети розпещеного онука й застосувала інформацію з розумом.

Люди ідуть на весілля, щоб  розважитись, а я на роботу такий напружений не ходжу.  Половину весілля чудово пам’ятаю, а другу половину, дякувати добрим людям і двом відеооператорам,  - показали, потім, через два  дні. І ще окреме дякую, що у ютуб не виклали.  Відеооператори старалися: що один  проґавив, інший підхопив. Слава Богу, не я один чудив.  З усіма дамами  потанцював, з бабою Ярослава два рази… вальс.  Щось я не пам'ятаю, щоб я вмів того вальса танцювати. Але якось вийшло. На радощах співав… пісню… у стилі шансон… про любов, про квіти… Начебто ж не знаю я таких пісень, а на весіллі  заспівав.  Нереалізовані таланти поперли. В екстремальних ситуаціях буває. Організм захищається.

Купався у басейні разом із золотими рибками. Напевно, спекотно було, не інакше. Нашо рибок ловив і коту пропонував – не знаю, мо з почуття гуманності до котів як вельми розумних істот. Потім чомусь ( видно, переїли чи перепили) разом з Ромичем  пішли  шукати туалет, забрели до лісу (ресторан край лісу був розташований), ще й грибів підзбирали. Половина мухоморів. Ромич довго доводив кухарям на кухні ресторанній, що мухомори умовно-їстівні, тобто, якщо два-три рази відварити, то можна смажити, а тато Ярослава порекомендував Ромі пролікуватися стаціонарно. Ромич просив якусь довідку, дядько  Яріка йому виписав якусь… на серветці… Що він написав на тій серветці лікарським своїм «розбірливим» почерком, ми з Ромою не змогли  прочитати навіть коли протверезіли.

Отож, вражень від весілля назбиралося на декілька років.  Коли хочемо поржати, не комедію вмикаємо, як раніше, а весілля – дві частини. Вони у нас так і підписані: «Заміжжя Тані»  й  «Заміжжя Ніни».