Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Лія
Лія з жахом дивилася, як глав верх пропускає удари. Ніякої спритності і майстерності не вистачить, щоб відбити атаку такої кількості людей. Дівчина бачила, як біла сорочка стає золотистою від крові.
Поруч з братом стояв Деміон. Звичайно, він намагався допомогти. Якби не настільки плачевна ситуація, це б виглядало смішно. Привид чоловіка намагався бити нападників по голові. А коли зрозумів, що не допомагає, вкладав свою силу в удари меча брата.
Поява підмоги найманцям остаточно показала, що вони з Реєм програли.
-Ліє, я радий був можливості зустріти тебе, нехай і не надовго!! - крикнув інфанту дівчині, продовжуючи бій.
-Я теж…
Лія хотіла крикнути, що рада була бути його бонобі, але не встигла.
У печері пролунав свист, що чимось нагадував ультразвук, який перевищував триста децибел.
Люди, які прибігли на поміч найманцям, покидавши мечі, схопилися за вуха.
На Лію і інфанту чомусь звук не діяв.
У печеру велично влетів коричневий золотогривий кінь. Граціозно розмахуючи крилами, він змітав найманців із входу в печеру.
Лія захоплено спостерігала за красенем. Стільки витонченості було в його діях, немов не людей розкидав, а осінні листочки.
Інфанту відступив до Лії, здивовано спостерігаючи за легкими і точними маневрами гуррії.
Закінчивши свої дії гуррія підійшов до Лії і прихилив ногу, немов людина спустилася на одне коліно.
-Вона присягає тобі у вірності, - пояснив здивовано інфанту .- Дає право бути своєю господинею.
Лія підійшла до тварини і дбайливо погладила по золотистій гриві.
-Ні. Давай краще друзями.
Лія чмокнула коня у ніс. Пирхнувши, гуррія піднявся.
«Друзі», - почула у думках жіночий голос Лія. Вона посміхнулася. Спілкуватися подумки входить у неї в звичку.
-Як тебе звати?
«Аєріс», - пролунав мелодійний жіночий голос.
-Аєріс, ти прекрасна!
Кінь вдарив копитом об землю.
-Аєріс, ти віднесеш нас в безпечне місце?
Гуррія велично схилив голову і знову зігнув ногу, щоб дівчина змогла піднятися на неї.
«Він позаду тебе».
-Інфанту, ти позаду сідаєш, - повідомила Лія з упевненістю піднімаючись на тварину.
-Я вперед і не претендував, тим більше, що тільки ти можеш торкатися її гриви.
Рей насилу пішов за Лією. Все ж місця поранень давали про себе знати.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва», після закриття браузера.
