Читати книгу - "4 3 2 1, Пол Остер"

що «топче тротуар», а разом з ним тротуар топчуть Хенк із Френком. І якщо й існує хоча б одна втіха в тім, що їхні п’яти та підошви стираються від постійної абразивної взаємодії шкіри з асфальтом, то це те, що потерпають вони від цього разом, як брати, що поділяють спільну долю. Одначе, як і в більшості братів, у них бувають свої моменти незгоди й образ, ворожнечі й вибухів роздратування, бо навіть попри те, що вони є сполученими з тілом того ж самого чоловіка, їх, все ж таки, двоє, і ставлення кожного з них до цього тіла є трішечки інакшим, оскільки в один і той самий час ліва нога Квіна не завжди робить те ж саме, що його права нога. Наприклад, коли він сидить у кріслі: будучи шульгою, Квін перекидає свою ліву ногу через праву значно частіше, аніж праву через ліву, і мало є у світі речей приємніших, аніж бути піднятим у повітря, ненадовго відірвавшись від землі і оголивши перед усім світом свою підошву. А через те, що Хенк є лівим черевиком, і йому таке щастя випадає значно частіше, Френк затаїв на свого брата образу, яку йому здебільшого вдається придушувати. Інколи Хенк в результаті чергового злету перебуває в такому піднесеному настрої, що йому несила мовчати, тому він, легенько коливаючись у повітрі напроти правого коліна хазяїна, починає насміхатися з висоти свого привілейованого становища, гукаючи Френку: «Агов, як там у вас погода внизу, хлопчиську?» І тоді Френк неминуче втрачає самовладання й посилає Хенка під три чорти. Водночас Френк часто співчуває Хенку через те, що той є лівим черевиком ліворукого чоловіка, оскільки зазвичай Квін рушає з лівої ноги, і кожного разу, коли вони в дощовий чи сніжний день зупиняються на червоне світло, перший крок через вулицю завжди буває ризикованим, бо можна потрапити в потік води у стічній системі, чи в глибоку калюжу зі сльотою, тому Хенк часто вскакує у халепу й промокає, тоді як Френк залишається сухим. Френк рідко зловтішається, коли його брату буває непереливки, але все ж таки, в годину поганого гумору, він не може відмовити собі в такому задоволенні.

Втім, попри спорадичні спалахи недоброзичливості й непорозуміння, обидва черевика стали друзяками не розлий вода, і кожного разу, бачачи такі ж самі «гівнодави» у компаньйона свого хазяїна, похмурих і злих Еда і Фреда (всі черевики в повісті Фергюсона мають імена, що римуються), Хенк і Френк з особливою гостротою усвідомлюють, якими щасливими вони є, потрапивши до такого чесного й порядного хлопця, як Абнер Квін, а не до неохайного бандита, з яким йому доводиться працювати, Волтера Бентона, котрий, схоже, найбільше любить свою роботу за те, що має змогу кпати під сраку підозрюваних, завівши їх до кімнати для допитів. Еду і Фреду настільки часто доводилося виконувати для нього цю брудну роботу, що вони стали так само жорстокими, як і він, перетворившись на двох огидних покидьків, настільки цинічних і злих на увесь світ, що вони не розмовляли між собою вже близько року – не тому, що вони не ладили один з одним, а тому, що їм не хотілося. На довершення до цього, Ед і Фред вже почали розвалюватися, бо з Бентона добрий господар – як з собачого хвоста сито, тупий, та настільки недбалий, що не завдавав собі клопоту міняти накладки на підборах та підошвах, і тому п’яти обох черевиків сильно стерлися; він не звертав уваги на те, що у Еда на підошві почала утворюватися дірка, що носок у Фреда потріскався, і за увесь той час, що Хенк та Френк знали цих двох «підарів котячих» (саме так охрестив їх Хенк), він жодного разу не чистив їх і не мастив кремом. На відміну від них, Хенка й Френка чистили двічі на тиждень, а за ті два роки, що вони служили своєму хазяїну, той чотири рази міняв їм накладки на підборах та підошвах. Вони й досі почувалися молодими, тоді як Ед з Фредом, вийшовши на роботу лише за півроку до них, вже так сильно постаріли, що їм скоро настане гаплик, і Бентон викине їх на смітник.

Через те, що Хенк та Френк є черевиками робочими, їм рідко доводиться супроводжувати свого господаря на побачення з дамами. Для справ любовних потрібно дещо не таке простецьке й неоковирне на вигляд, як грубі черевики, тому Абнер Квін замість Хенка й Френка віддає перевагу своїм елегантним «парадно-вихідним» туфлям з трьома парами дірочок для шнурків, або чорним «крокодилам» на пласкій підошві, і тоді Хенк з Френком сумують, і не лише тому, що бояться залишатися на самоті в темній квартирі, а ще й тому, що їм вже доводилося бути разом з хазяїном на любовних походеньках (коли йому бракувало часу сходити додому й перевзутися), і вони знають, якими цікавими ці походеньки можуть бути, особливо тоді, коли господар проводить ніч в постелі з дамою, бо оскільки це жіноча квартира, то там неодмінно є й жіночі туфлі та черевики, які здебільшого стоять під вішалкою разом із ними. Як же ж їм було весело першого разу, коли вони теревенили, сміялися й співали пісень з Флорою та Норою, гарненькими черевичками з червоного атласу на високих підборах! Було їм весело і в квартирі іншої жінки, високої білявки, яку господар називав або «Аліса», або «Дорогенька», бо вони розважалися донесхочу з чорними туфельками на ім’я Лія і Мія, а також з дешевенькими черевичками Моллі та Доллі. Ці дівчата завжди хтиво хихотіли, дивлячись, як господар Хенка та Френка роздягається догола, як підстрибують повні цицьки їхньої господині в екстазі кохання. То були незабутні зустрічі, які не йшли в жодне порівняння з похмурим світом огидних кримінальників та суддів у чорних мантіях, і від того, що тих зустрічей було мало, були вони іще більш незабутніми та дорогоцінними.

Спливають місяці, і їм стає дедалі ясніше, що єдина кохана жінка їхнього хазяїна – це Аліса. Він не лише припинив візити до інших дам, він більшість вільного часу тепер проводить з нею, своєю Дорогенькою, яка швидко здобуває нові імена: Янголятко, Мила, Красуня і Кицька. Всі ці ознаки зростаючої близькості приводять до того неминучого моменту, коли наприкінці травня, сидячі з Алісою на Лавці в Центральному Парку, Абнер Квін, нарешті, ставить їй важливе запитання. Завдяки тому, що день був робочий, Хенку й Френку пощастило стати свідками шлюбної пропозиції, і їх надзвичайно надихнула ніжна відповідь Аліси: «Я зроблю все, щоби