Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Як усім було відомо, в цей час в Еруїні слово мала сестра Харуза. Хоча маленький принц претендував на звання майбутнього короля, ніхто не міг точно сказати, що станеться в майбутньому. Герцог Амбунал явно не визнавав, що інша сторона кристала була самозванцем.

Брандо відразу ж кинув погляд на Харуза, вказавши, що йому не варто так хвилюватися. Потім він розповів останньому про ситуацію, що склалася. Хоча Харуз був недостатньо впевнений у собі, він не був дурним. Він негайно дав обіцянку герцогу Амбуналу від імені королівської сім’ї Еруїна, що ніколи не відступить від своїх слів.

Отримавши обіцянку, вираз обличчя герцога Амбунала, очевидно, став набагато більш самотнім.

Я хочу знати, сказав він, як довго мої люди будуть полонені, і коли мій пан планує влаштувати так, щоб вони покинули Мец?

.

Не хвилюйтеся, пане мій, ми не будемо здіймати галасу з цього приводу, — втішив його Брандо. Мені потрібно кілька днів, щоб захопити Овечін, але не пізніше я домовлюся про те, щоб Білий легіон покинув його через тиждень.

.

Герцог Амбунал на мить був приголомшений, а потім мовчки кивнув.

.

Брендел зітхнув з полегшенням, коли побачив, що він подає приклад.

У цей момент Ютта та інші у фортеці Конгвей вже були приголомшені.

1047

Розділ 1047

У гавані Фатхом головна міська стіна була в безладді. Багато частин стіни обвалилися через магію, а уламки були розкидані по всій землі. Серед диму та пилу імператорські солдати в червоно-білих бойових мантіях ступили на стіну, що обвалилася, і кинулися всередину. На вершині добре збереженої міської стіни поступово брали гору війська в однакових бойових шатах. На зубцях були повішені численні облогові драбини, і через ці драбини на міській стіні поступово сходилося все більше червоно-білих шат. На противагу цьому, зелені шати, які символізували гарнізон гавані Сажом, втрачали свої позиції. Фактично в більшості районів битва підійшла до кінця і перетворилася на вуличні бої.

! ó .

Здавалося, що зміна ситуації сталася лише мить тому. Сідні викликав Ангела Гніву, Ерому, і одним махом знищив всю нежить у долині. Після цього берегова охорона перейшла в контрнаступ і знову зайняла форт Сікліфф. Однак добрі часи тривали недовго. Тоді Білий легіон прибув на поле бою і почав сильну атаку. На імператорській стороні великий чарівник Тоні з Сяньяня очолив групу чаклунів, щоб за будь-яку ціну зрівняти з землею форт Сікліфф і залишив бездонну яму розміром в сотні квадратних метрів. Берегова охорона зазнала великих втрат у цій атаці, і через попередні накази Брандо Шир не дозволив чаклунам Тонігеля розпочати контратаку. Насправді контратака була б марною, оскільки різниця в силах між двома сторонами була очевидною.

.

Потім Білий легіон розпочав атаку на гавань Сажом. Хоча берегова охорона, чий бойовий дух був піднятий попередньою перемогою, відчайдушно чинила опір, величезна різниця в силах визначила результат з самого початку. Чаклуни імперії швидко зруйнували головну міську стіну гавані Сажень, і сталася сцена, що сталася тільки зараз.

Дельфайн переніс позицію в невеликий монастир під захист натовпу. Вона прислухалася до звуків боїв на передовій і швидко зрозуміла, що берегова охорона все ще не в змозі закріпитися.

,

Імперія розгорнула гарнізонну піхоту на передньому краї поля бою. Ці фаланги піхоти висунулися по кожній вулиці строєм. Дивлячись на неї, можна було побачити рухому стіну з плаваючих квадратних щитів. За квадратними щитами невиразно можна було розгледіти важкоброньовану піхоту, під металевою каскою якої була відкрита лише пара очей. Вони тримали списи завдовжки кілька метрів і простягали списи з проміжків між щитами. Наче піднявся ліс списів, а густо набиті наконечники списів сяяли холодним світлом.

.

Стрільці берегової охорони виявилися безпорадними перед цими металевими фортецями. Іноді снайпери в армії могли пускати свої стріли в щілини щитів або в очі. Однак, коли піхотинці на фронті падали, важкоброньовані піхотинці ззаду негайно заповнювали прогалини в квадратному строю. Нечисленні жертви здавалися каменем, кинутим у море, що не викликав жодної хвилі.

-

Хоча просування гарнізонної піхоти не було ні надто швидким, ні надто повільним, це змушувало їх почуватися безнадійними. Під впливом ситуації берегова охорона на західній стороні гавані Фатхом розпочала контратаку на короткій відстані. Однак результат контратаки був дуже несприятливим. Весь бій тривав, як гарячий ніж по маслу. Менш ніж за чверть години в живих залишилася майже десята частина всієї ескадрильї. Крім того, поранених бійців було дуже мало. Більшість з них перетворилися на холодні трупи, що лежали по обидва боки вулиці.

Тільки тоді всі зрозуміли, чому гарнізонну піхоту Білого легіону в Другій Священній війні називали Списом Дракона. Це не була незаслужена репутація.

!

На дахах також були лучники Вогняного Яструба Білого Легіону, які носили червоне оздоблення та білі плащі. Ці рейнджери насправді були з Червоного легіону. Однак у рік Зайця Срібна Королева мала намір культивувати подібні типи воїнів в інших легіонах. Тому вона перевела велику групу лучників Вогняного Яструба з Червоного Легіону до інших трьох легіонів. Однак план не спрацював, тому що більшість лучників Полум’яного яструба насправді були рейнджерами. Вони прибули з гірських районів Плавучої Хмари, Анзлови, Анзерути та Анзеліну. Інші три легіони в основному походили з Меца, Мехотофена, Людвіга та фермерів або гірських жителів у сільській місцевості Банкел і Клоак-Бей. Різниця в таланті та розумінні стрільби з лука між ними була надто великою. Незважаючи на те, що багато видатних лучників зрештою були навчені, вони все ще були далекі від початкових очікувань.

.

Однак після того, як план був призупинений, Срібна Королева не повернула Червоним Легіону переданих Лучників Вогняного Яструба. Замість цього вона дозволила їм залишитися в інших трьох легіонах як особлива організація. Ці лучники Вогняного Яструба мали різний досвід. Серед них лучники Вогняного Яструба Білого Легіону навіть билися проти Лицаря Срібного Прапора Фанзіна в районі Алькала під час Року Стовпа. Тому на лівій грудях їхніх плащів було перо соколиного хвоста як символ, щоб відрізнити їх від інших лучників Полум’яного яструба. У Білому Легіоні цих лучників Вогняного Яструба зазвичай називали Сокольниками.

.

Ці сокольники обережно присідали на дахи і йшли вперед групами по двоє-троє. Хоча їх було небагато, вони становили велику загрозу для берегової охорони. У минулому, коли з’являвся капітан, лицар-командор або великий