Читати книгу - "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дивна річ, силу лишатися спокійним і ввічливим Страйк узяв з виразу обличчя Робін. Йому ніби полегшало від того, з яким обуренням і огидою вона глянула на Буревію. Він звернувся до Джейсона:
— Ти маєш розповісти мені, що саме чув, перш ніж я підтверджу, правда це чи ні.
— Ну,— почав Джейсон, який навіть не торкнувся свого бургера з м’ясом сорту «чорний ангус»,— Келсі казала, що ви пішли з її братом до пабу і... і напилися, і розповіли йому правду. Вона вважала, що в Афганістані ви відійшли якнайдалі від бази, потім вистрілили собі в ногу, і лікар вам її ампутував.
Страйк зробив великий ковток пива.
— І навіщо я таке зробив?
— Що? — здивовано глянув на нього Джейсон.
— Я хотів піти у відставку по інвалідності чи...
— О ні! — Джейсон ніби образився.— Ні, ви...— він почервонів так сильно, що, напевно, в решті тіла вже не мав крові.— Ви просто... як ми. Вам це було потрібно,— прошепотів він.— Вам потрібно було стати ампутантом.
Робін раптом виявила, що не може дивитися на Страйка, і натомість прикинулася, що зацікавилася картиною, де рука тримає черевика. Принаймні їй це було схоже на руку з черевиком. Могло бути й так, що то коричневий вазон, з якого росте рожевий кактус.
— Той... брат... який розповів про мене Келсі,— а він знав, що вона хоче відтяти собі ногу?
— Не думаю, ні. Вона казала, що мені єдиному розповіла про це.
— Гадаєш, то збіг, що він сказав їй про...
— Люди про таке мовчать,— влізла Буревія, скориставшись нагодою повернутися до розмови.— Ці речі ганьблять, ой як ганьблять. Я на роботі не зізнаюся,— додала вона весело, вказуючи на свої ноги.— Довелося сказати, що пошкодила спину. Якби розповіла про свою трансвалідність, там би не зрозуміли. А про упередження з боку медиків навіть не питайте, то просто неймовірно. Двічі довелося переходити до іншого лікаря; ще бракувало, щоб мені знову хтось пропонував психіатричну допомогу! Ні, Келсі нам казала, що ніколи не мала змоги комусь розповісти, сердешна. їй нікуди було піти з цим. Ніхто не розумів. Саме тому вона зв’язалася з нами — ну і з вами, звісно,— додала вона, дивлячись на Страйка з дещо зверхньою усмішкою, бо ж він, на відміну від неї, проігнорував Келсі.— Знайте, що ви не один такий. Щойно людям вдається отримати бажане, вони йдуть зі спільноти. Ми це розуміємо — ой розуміємо,— але якби хтось лишився і принаймні розповів, як воно — нарешті опинитися у своєму тілі, це дуже багато означало б для багатьох людей.
Робін боялася, що Страйк вибухне — просто тут, у цьому чемному білому просторі, де провадять притишені розмови поціновувачі мистецтв. Однак вона не взяла до уваги самоконтролю, якого офіцери-спецрози набувають за довгі роки допитів. Увічлива усмішка Страйка, звернена до Буревії, була хіба що не дуже радісна. Він спокійно розвернувся до Джейсона і спитав:
— Отже, ти не думаєш, що брат Келсі підказав їй зв’язатися зі мною?
— Ні,— відповів Джейсон,— гадаю, то вона сама вирішила.
— І що саме вона від мене хотіла?
— Ну, вочевидь,— утрутилася зі сміхом Буревія,— вона хотіла спитати поради: як зробити те, що зробили ви!
— Ти теж так гадаєш, Джейсоне? — спитав Страйк, і хлопець кивнув.
— Так... вона хотіла дізнатися, наскільки сильно треба пошкодити собі ногу, щоб її відтяли, а ще ніби сподівалася, що ви познайомите її з лікарем, який робив вам ампутацію.
— Оце вічна проблема,— заявила Буревія, явно не розуміючи, яку реакцію викликає у Страйка,— знайти надійного хірурга. Вони, як правило, дуже неприхильні. Люди гинуть, намагаючись усе зробити самостійно. У Шотландії був чудовий хірург, який зробив для наших кілька ампутацій, але його зупинили. Це було років десять тому. Люди їдуть за кордон, але без грошей не наїздишся... ось чому Келсі хотіла добути ваш перелік помічних людей!
Робін з брязкотом впустила ніж і виделку, поділяючи зі Страйком обурення, яке той, понад сумнів, відчував. «Перелік»! Ніби його ампутація — то якийсь рідкісний артефакт і Страйк купив її на чорному ринку...
Страйк ще з чверть години розпитував Джейсона й Буревію, поки не виснував, що більше нічого корисного вони не скажуть. Картина, яку вони змалювали на основі єдиної зустрічі з Келсі, показувала незрілу й нещасну дівчину, чия потреба в ампутації була настільки сильна, що вона — тут її кібердрузі мали повну згоду — пішла б заради цього на все.
— Так,— зітхнула Буревія,— вона була з таких. Келсі вже пробувала зробити це сама, за допомогою дроту. У нас бували люди, доведені до такого відчаю, що клали ноги на залізничні рейки. Один спробував відморозити собі ногу в рідкому азоті. Ще була дівчина з Америки, яка навмисно розбилася на лижах, але тут є ризик, що можеш отримати не той ступінь інвалідності, якого прагнеш...
— І якого ж ви хочете ступеня інвалідності? — спитав Страйк, якраз піднявши руку, щоб попросити рахунок.
— Я хочу розрив спинного мозку,— абсолютно спокійно відповіла Буревія.— Щоб відмовили ноги. В ідеалі це має зробити хірург. А поки цього не сталося, обходжуся оцим,— додала вона, вказуючи на своє крісло.
— А ще вбиральнями й ліфтами для інвалідів, еге ж? — поцікавився Страйк.
— Корморане,— застережливим тоном мовила Робін.
Вона так і думала, що це може статися. Страйк був під стресом, недосипав. Мабуть, треба порадіти, що хоч встигли взнати те, що треба.
— Це потреба,— незворушно відповіла Буревія.— Я це знаю від самого дитинства. Я не в своєму тілі. Я маю бути паралізованою.
Прийшов офіціант. Робін простягнула руку по рахунок, бо Страйк офіціанта не помітив.
— Будь ласка, скоріше,— сказала Робін до офіціанта. Той здавався ображеним. Саме на нього Страйк нагримав за лід у пиві.
— Ти багато знаєш інвалідів? — питав Страйк у Буревії.
— Кількох знаю,— відповіла вона.— Ми ж, очевидно, маємо багато спіль...
— Дірка в сраці між вами спільного. Дірка в сраці!..
— Так і знала,— тихо мовила Робін, відбираючи в офіціанта термінал і засовуючи туди свою «візу». Страйк підвівся, нависнувши над Буревією. Та
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг», після закриття браузера.