Читати книгу - "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Розумієте, то мій сайт,— відповіла Буревія, ігноруючи Робін і говорячи до Страйка.— Я ним керую. Я така собі мати-вовчиця — чи мати-настоятелька, ха-ха... Хай там що, я — та людина, якій усі сповідаються і приходять питати поради, тож зрозуміло, що саме на мене нападають оті невігласи, що нас ненавидять. Гадаю, я сама трохи винна. Дуже вже часто борюся за інших, авжеж, Джейсоне? Хай там що,— провадила вона, зробивши паузу лише для того, щоб жадібно ковтнути вина,— я не можу радити Джейсону з вами говорити, якщо не дасте гарантій, що він не матиме проблем.
Страйк не розумів, що за авторитет у цій справі вона собі приписує. Правда полягала в тому, що і Джейсон, і Буревія приховували інформацію від поліції, і незалежно від причин такої поведінки і від того, цінні то відомості чи ті, це був необачний і потенційно шкідливий вчинок.
— Не думаю, що хтось із вас матиме проблеми,— легко збрехав він.
— Гаразд, приємно це чути,— поблажливо відповіла Буревія,— бо ми таки дійсно хочемо допомогти. Ну, тобто я казала Джейсонові, що коли той чоловік полює на людей з нашої спільноти, що цілком можливо... тоді це просто наш обов’язок — допомогти! Власне, мене це і не дивує, бо на сайті з нас так знущаються, так нас ненавидять! Ну, тобто це, звісно, від невігластва, але найбільше нас цькують люди, які мали би бути на нашому боці, які знають, як воно — коли тебе дискримінують.
Принесли напої. На великий жах Страйка, офіціант-слов’янин вилив його пляшку пива у кухоль з льодом.
— Агов! — різко мовив Страйк.
— Пиво не холодне,— повідомив офіціант, явно здивований такою недоречною, на його погляд, реакцією.
— В Бога і в душу,— пробурмотів Страйк, виловлюючи з кухля крижинки. Досить йому величезного рахунку за цей обід, а тут ще й пиво з льодом! Офіціант злегка надувся і поставив перед Буревією її другий келих вина. Робін скористалася шансом:
— Джейсоне, коли ви з Келсі познайомились...
Але Буревія відставила келих і знову перебила Робін:
— Так, я перевірила архіви, і виявилося, що Келсі вперше прийшла на сайт у грудні. Так, поліції я про це сказала, все їм показала. Вона питала про вас,— сказала Буревія Страйку таким тоном, ніби згадка на її сайті — то вже велика честь,— а тоді почала спілкуватися з Джейсоном, і вони обмінялися мейлами. Відтоді спілкувалися безпосередньо, так, Джейсоне?
— Так,— мляво відповів хлопець.
— Тоді Келсі запропонувала зустрітися, і Джейсон зв’язався зі мною — так, Джейсоне? — бо він загалом думав, що зі мною йому буде спокійніше, бо самі розумієте, що воно таке — інтернет, так? Ніколи не вгадаєш. То могла бути не Келсі, а хто завгодно. Може, чоловік.
— Чому ви захотіли зустрітися з Кел...— звернулася до Джейсона Робін, але Буревія знову втрутилася:
— Звісно ж, вони обоє цікавилися вами,— сказала вона до Страйка.— Келсі заразила цим інтересом Джейсона, так, Джейсоне? Вона про вас знала все-все,— додала Буревія з хитрою усмішкою, ніби вони мали ганебний спільний секрет.
— То що саме Келсі тобі про мене сказала? — спитав Страйк у хлопця.
Від Страйкового звертання Джейсон густо почервонів, і Робін подумала: а чи не гей він? Уважно вивчаючи форуми, вона виявила, що фантазії дописувачів часто-густо (хоч і не завжди) мають еротичне забарвлення. Найбільш відверто фантазував <<Devoti>>.
— Келсі казала,— промимрив Джейсон,— що з вами знайомий її брат. Що ви працювали разом.
— Правда? — здивувався Страйк.— Ти впевнений, що вона говорила про брата?
— Так.
— Бо в неї немає брата. Тільки сестра.
Косі очі Джейсона поблукали по всіх предметах на столі, а тоді він знов звів їх на Страйка.
— Я досить-таки впевнений, що вона говорила про брата.
— І ми з ним разом служили в армії і працювали з ним, так?
— Ні, не в армії. Здається, ні. Пізніше.
«Вона була така брехуха... На вівторок казала, що то середа».
— Та ну, гадаю, їй то сказав її бойфренд,— влізла Буревія.— Вона казала нам, що має бойфренда на ім’я Ніл, пам’ятаєш?
— Найл,— промимрив Джейсон.
— Га? Аж так? Ну добре, Найл. Він її ще забрав після кави, пам’ятаєш?
— Постривай-но,— підняв руку Страйк, і Буревія слухняно замовкла.— Ви бачили Найла?
— Так,— відповіла Буревія.— Він її забрав. На своєму мотоциклі.
Коротка мовчанка.
— Чоловік на мотоциклі забрав Келсі з... де ви зустрічалися? — спитав Страйк, і його спокійний тон не видав того, як пришвидшився його пульс.
— У «Кафе Руж» на Тоттенгем-Корт-роуд,— відповіла Буревія.
— Це неподалік нашого офісу,— відзначила Робін.
Джейсон почервонів ще густіше.
— О, Келсі та Джейсон це знали, ха-ха! Ти сподівався, що побачиш десь там Корморана, так, Джейсоне? Ха-ха-ха,— весело зареготала Буревія. Якраз повернувся офіціант з її закусками.
— її забрав чоловік на мотоциклі, так, Джейсоне?
У Буревії був повен рот їжі, тож Джейсон отримав змогу говорити.
— Так,— відповів він, крадькома глянувши на Страйка.— Він чекав на неї на вулиці.
— Ти бачив його зовнішність? — запитав Страйк, але правильно вгадав відповідь.
— Ні, бо він так... так ніби за рогом стояв.
— І шолома не знімав,— додала Буревія, запиваючи їжу вином, щоб скоріше приєднатися до розмови.
— Якого кольору був мотоцикл, не пам’ятаєте? — спитав Страйк.
Буревія гадала, що мотоцикл був чорний, а Джейсон — що червоний, але обоє погодилися, що стояв він надто далеко і марку було не роздивитися.
— Не пригадаєте, що ще Келсі казала про свого хлопця? — спитала Робін.
Обоє похитали головами.
Основні страви принесли десь на середині довгої промови Буревії про заступництво й підтримку, що їх пропонує створений нею сайт. Тільки коли вона набила рота картоплею, Джейсон набрався сміливості прямо звернутися до Страйка.
— А це правда? — зненацька спитав він і знову густо почервонів.
— Що — правда? — запитав Страйк.
— Що ви... ви...
Буревія, енергійно жуючи, нахилилася до Страйка з візка, поклала долоню йому на руку і ковтнула.
— Що ви самі це зробили,— прошепотіла вона, ледь помітно підморгнувши. Гі товсті стегна явно посовалися у візку, коли вона перехилилася з нього; вони тримали власну вагу, а не тягнулися за рухом торса. У шпиталі Селлі-Оук Страйк бачив чоловіків, що втратили контроль над ногами і навіть
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг», після закриття браузера.