Читати книгу - "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Добре, Корме...— почала Робін, висмикаючи картку з терміналу.
— Просто щоб ви знали,— сказав Страйк, звертаючись одночасно до Буревії та Джейсона, а Робін схопила свій тренч і потягнула Страйка від столу.— Я був у машині, коли та вибухнула.
Джейсон підняв руки до червоного обличчя. Очі в нього наповнилися сльозами. Буревія тільки рота роззявила.
— Водія розірвало навпіл — тут уже без уваги не залишишся, га? — Страйк напустився на Буревію.— Тільки він від того помер, тож до сраки та увага. Інший чоловік утратив пів-обличчя — а я втратив ногу. І не було там жодної власної волі...
— Так,— мовила Робін, беручи Страйка за руку.— Ми пішли. Джейсоне, дякую, що погодився зустрітися...
— Лікуйся,— голосно сказав Страйк, тицьнувши пальцем у Джейсона, але дозволив Робін повести себе геть. Гості й офіціанти витріщалися на них.— Лікуйся. Голову лікуй!
Тільки на зеленій вулиці майже за квартал від галереї Страйк почав дихати нормально.
— Добре,— погодився він, хоч Робін нічого не казала.— Ти мене попереджала. Вибач.
— Та нічого,— м’яко відповіла вона.— Ми почули все, що хотіли.
Кілька ярдів пройшли мовчки.
— А ти заплатила? Я не помітив.
— Так. Компенсую з каси для дріб’язку.
Вони йшли далі. Туди-сюди походжали добре вдягнені чоловіки й жінки, поспішали, метушилися. Пройшла богемного вигляду дівиця з дредами і в довгій сукні з турецьким візерунком,
але сумочка за п’ятсот фунтів давала зрозуміти, що її хіповий вигляд — така сама фальшивка, як і інвалідність Буревії.
— Ти її бодай не вдарив,— сказав Робін.— Жінку на інвалідному візку! Перед усіма тими любителями мистецтв.
Страйк почав сміятися. Робін похитала головою.
— От знала, що не втримаєшся,— зітхнула вона, але і собі усміхнулася.
44
Then Came The Last Days of May (Тоді настали дні останні травня)
Чоловік думав, що вона здохла. Навіть новини не дав собі клопоту подивитися — вона ж повія. Про першу в газетах теж нічого не писали свого часу. Шльондри не рахуються; всім байдуже, то не люди. От навколо Секретарки галасу буде багато, бо ж вона працює на свого виродка — порядна дівчина з вродливим нареченим, преса за такими божеволіє...
Але незрозуміло, як та хвойда вижила. Він пам’ятав її тулуб під ножем, хрускіт і репання, з яким метал протинав м’ясо, дряпання сталі по кістці, кров широким потоком. У газетах написали, що її знайшли студенти. Хай вам трясця, студенти.
Зате чоловік і досі мав її пальці.
Хвойда склала фоторобот. Отакої! Поліція — то просто лисі мавпи в одностроях, усі до одного. Гадають, від картинки буде користь? Жодної схожості — ані на крихту; такий вигляд може мати хто завгодно, хоч чорний, хоч білий. Чоловік би зареготав
уголос, якби поруч не було Отієї, але Отій не сподобалося б, якби він почав іржати з мертвої хвойди і фоторобота...
Ота зараз налаштована войовничо. Довелося докласти зусиль, щоб компенсувати своє грубе поводження з нею, вибачитися, розіграти хорошого хлопця.
— Я був засмучений,— сказав чоловік.— Дуже сильно.
Довелося Оту голубити, купувати їй квіти, сидіти з нею вдома, щоб не дулася. І тепер Ота за звичаєм усіх жінок користувалася нагодою і старалася загарбати якнайбільше.
— Не люблю, коли тебе немає.
«Тебе самої, бляха, не стане, як не стулиш пельку».
Чоловік розказав Отій казочку про шанс отримати роботу, але вперше за весь час вона насмілилася ставити питання: а хто тобі про неї розповів? А чи довго тебе не буде?
Чоловік дивився, як Ота говорить, і мріяв про те, як занесе кулак і так зацідить їй по потворній пиці, що аж череп трісне...
Але Ота йому ще буде потрібна — принаймні поки не візьме своє від Секретарки.
Ота його і досі кохає, і це козир: можна поставити її на місце, пригрозивши піти назавжди. Однак розігрувати цю карту ще рано. Тож лишалися квіти, цілунки і доброта, завдяки яким згадка про його гнів тьмяніє в дурній голові Отієї. Чоловікові подобалося доливати їй у напої ліки, щоб Ота лишалася неврівноваженою, плакала йому в шию, тягнулася до нього.
Терплячий, добрий — але рішучий.
Урешті-решт Ота погодилася: його не буде тиждень. Цілий тиждень можна буде робити все, що заманеться!
45
Harvester of eyes, that’s me.
Blue Oyster Cult, “Harvester of Eyes”[38]
Детектив Ерик Вордл не зрадів новині про те, що Джейсон і Буревія набрехали його людям, але виявився не таким уже й сердитим, коли (на його запрошення) Робін зі Страйком зустрілися з ним випити пива у «Пір’ї» у понеділок увечері. Дивна терпимість пояснювалася просто: звістка про те, що Келсі з «Кафе Руж» забирав чоловік на мотоциклі, ідеально лягала в нову теорію Вордла.
— Пам’ятаєш того типа з їхнього сайту — Девоті? Фетиш на ампутантів? Замовк, коли загинула Келсі?
— Так,— відповів Страйк, згадавши, що Робін з цим персонажем наче спілкувалася.
— Ми його знайшли. І вгадай, що в нього в гаражі!
З того факту, що арешту не було, Страйк виснував, що знайшли не частини тіла, тому слухняно припустив:
— Мотоцикл?
— «Кавасакі ніндзя»,— кивнув Вордл.— Я знаю, ми шукаємо «хонду»,— додав він, випереджуючи питання Страйка,— але коли ми прийшли, той тип пересрав.
— Це трапляється з більшістю людей, коли до них приходить карний розшук. Кажи далі.
— Пітний коротун, звати Бакстер. Продажник, алібі на вихідні другого й третього не має, на двадцять дев’яте теж. Розлучений, дітей нема, каже, що сидів удома і дивився королівське весілля. Ти б став дивитися те весілля без жінки в хаті?
— Ні,— відповів Страйк (він бачив шматок у новинах).
— Каже, що байк належить його брату, а він тільки наглядає за ним. Але після допиту визнав, що кілька разів виїжджав. Таким чином, нам відомо, що водити Девоті вміє. «Хонду» міг узяти в оренду чи позичити.
— Про вебсайт щось розповідає?
— Применшував як міг. Каже, просто собі заблукав туди, просто так, кукси його не заводять... та коли ми спитали, чи можна подивитися, що в нього на комп’ютері, то не зрадів. Попросив спершу дати йому переговорити з адвокатом. На цьому і закінчили, але завтра знову візьмемося до справи. Дружня розмова буде.
— Він визнає, що спілкувався з Келсі в інтернеті?
— Важко
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг», після закриття браузера.
