Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

Недалеко від цього місця розташований ресторанчик і готельний комплекс, в якому ми плануємо відзначити наш особливий день разом із запрошеними гостями після церемонії. А наступного дня у нас заброньовані квитки на літак. Завдяки Марині. Вона просто чарівниця урочистостей — допомогла навіть з цим. Нас чекає цілий тиждень на березі океану! Тільки я, мій чоловік, шум хвиль та білі пляжі…

Головне, щоби все пройшло за планом. Але я майже не хвилювалася. Мабуть, ця відсутність хвилювання і турбувала мене найбільше. Марина весь час метушилася, турбувалася, нервувала за нас двох. Я навіть відчувала незручність, коли доводилося іноді заспокоювати її, ніби весілля буде не в мене, а в Марини. Такий дивний внутрішній спокій, наче нічого особливого не намічається, викликав у мене дискомфорт. Напевно, якби я сама займалася організацією, то навряд чи зберегла б такий стан залізного спокою. Зрештою, а сенс хвилюватися? Просто церемонія.

Руки весь час тяглися до карт, хотілося розкласти на себе і Влада, але за останні тижні я переконалася, що це безрезультатно. Як же безглуздо, що мій новий дар мені не допомагає. Тепер я розуміла, чому Ніневію змогла обдурити Інесса, чому вона не розкусила мерзотницю, просто зробивши розклад на те, що принесе їй ця особа.

Ох, як мені хотілося відволіктися від усіх цих думок… Просто втекти від самої себе. І тут я раптом подумала, що можу це зробити. Рука сама потяглася за срібним браслетом у тумбочці.

Цього разу я прокинулася уві сні, стоячи посеред дивного приміщення. На мій подив, це був не будинок Ніневії, як раніше.