Читати книгу - "Узурпація: Євіанна, Erleen Nord"

Після цього було декілька десятків студентів, що теж вклалися в норму. Складність виникла лише у якогось худорлявого хлопця, років п'ятнадцяти. Той впорався лише трішки менше за хвилину.

Взагалі було дивно, що тут була настільки велика розбіжність у віці. Та викладач все ж похвалив хлопця, назвавши такий результат одним із найкращих, якщо враховувати його вік. Та судячи з кислого виразу обличчя, сам хлопець цьому не сильно радів.

В кінці залишилося лише дві людини, які ще не пройшли випробування. Першою із них пішла Адріана, що ледь перебирала ногами. Ареною одразу ж пройшлася хвиля сміху, особливо бридко сміх звучав від Далії, що вже сиділа поруч зі своїм лицарем. Сам лицар її емоцій не поділяв. Мені взагалі здавалося, що він їй вірний лише через клятву, а насправді терпіти її не міг. 

— Ти добре себе почуваєш, Адріано? — запитав викладач, на що отримав від неї схвальний кивок. Вона збрехала про своє самопочуття, це всі зрозуміли. — Що ж, як скажеш. Пані Маріє, створюйте голема. 

Всі чекали результату, щоб висміяти Адріану, а я чекала, щоб побачити магію крові. Чомусь мене вона цікавила більше за інші види.

Почалося все з того, що Адріана вкусила себе за долоні між вказівними та великими пальцями, після чого звідти показалась кров. Та вона не стікала на підлогу, а трималася на її долонях. Повільно, мабуть, від безсилля, вона направила руки на голема, після чого кров на її руках миттю, наче десятки, чи може навіть сотні, гострих кристалів, полетіла в голема. Вони були наче леза ножів, і від самого звуку, що йшов від них, було зрозуміло, що вони дуже гострі. Жоден з них так і не промахнувся по голему, що теж здавалося ознакою майстерності, як мені здалося.

Але перш ніж голем розвалився, сама Адріана впала на підлогу обличчям. Схоже, що це нічия. Викладач безсило розвів руками та взяв її на руки, після чого відніс в сторону та повернувся. Кристали крові знову стали рідкими, а тому це виглядало так, наче залишки голема почали кровоточити.

— Тест вона пройшла, — промовив він та сумно поглянув на студентів, що заливалися сміхом. — Тепер Юрія із Блакитного Місяця. 

Коли назвали ім'я Юрії, то всі затихли. Я собі могла уявити, що насправді багато хто з них її боявся. Думаю, що вони знали її історію та проблеми з розумом. Багато хто зі студентів відійшов в сторону, мабуть, задля своєї безпеки. Але ті, чиї результати були справді гарними, залишилися стояти й сидіти  на місцях, все ще показуючи зверхні посмішки.

Вони ще не знали, яку силу мала в собі моя подруга. Та мені було цікаво, яке саме полум'я я побачу. Якщо багряне, то вона використала сили Демона,  а якщо чорне — мою кров. Що правда, я не знала чи зможе вона використати саме чорний вогонь, адже востаннє мою кров вона пила дуже давно. Але зрештою я була здивована тим, що полум'я виявилося звичайним. Вона використала свої власні сили, що не сильно й змінили очікуваний мною результат. З її рук вирвалися два потоки вогню, що менше ніж за секунду розплавили голема так, що він рівномірно розмазався по поверхні арени. Навколо запанувала тиша та здивовані обличчя. Лише я дозволила собі посміхнутися. 

— Що ж… — вимовив викладач та переглянувся з пані Марією. — Випробування пройдене на найвищий бал. Це майже новий рекорд нашого університету. Мабуть, якби вогонь досягав цілі так само швидко, як і блискавки, то це був би цілковитий рекорд. На цьому ми закінчимо, і залишки уроку можете використати як частину перерви. А тепер покиньте арену, бо тут стало якось спекотно. 

Вийшли всі крім мене, непритомної Адріани, Юрії та двох викладачів. Юрію зупинили та почали про щось пошепки розпитувати, на що вона із задоволеним обличчям відповідала. Зуб даю, що набивала собі ціну та пудрила їм мізки різними вигадками. Схоже, Юрія справді великий маг, і стане ще сильнішою в майбутньому.

За їхньою розмовою я помітила слабке сяйво в очах пані Марії, яка якраз поглянула на мене, наче як випадково. Вона спробувала мене оглянути магічним зором, а тому було очікувано, що їй стало недобре. Все ж голоси, що розмовляють древньою мовою, незрозумілою для людей, мають справжню силу.

Вона захиталася та ледь втрималася на ногах, що і завершило розпитування Юрії. Ми покинули арену разом, де на нас витріщалося багато очей. Часом деяким з них ставало погано, а отже сили Юрії зацікавили їх настільки, що і я отримувала якусь частину цієї цікавості. Було б добре, якби у нас надалі не було через це проблем, і вони справді сприймуть це все за захисту магію, що мала б захищати від магічного зору інших.

— Тобі потрібна моя кров, щоб використовувати чорне полум'я? — запитала я пошепки. 

— Не бійся, в Університеті Магії вже давно заблокували можливість використовувати магію для підслуховування, — відповіла вона та із насмішкою оглянула студентів, що на неї витріщалися. — Поки не потрібна, і в найближчі роки не знадобиться. Та і використовувати подібне мені не хочеться.

— Добре, як скажеш, сказала я спостерігаючи за тим, як викладач проносить повз непритомну Адріану. — Але як знадобиться, то дай знати. А ще, схоже, тепер тебе тут всі бояться.

— Я сильніша за них, але не самою магією тут все вирішується, Діано. Будь готова до того, що вони спробують принизити мене через лицарську дуель, де вже має значення сила лицарів, а не їхніх господарів. Я в тобі не сумніваюся, але багато хто із лицарів набагато сильніший за студентів. Та і деякі з них теж володіють магічними силами, які в дуелях не забороняються. І дуелі можуть бути, а часто так і буває, смертельними.