Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

Дебора Гаркнесс

Сповідь відьом. Тінь ночі

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2013

© Deborah Harkness, 2012

© DepositPhotos.com / curaphotography, salajean, обкладинка, 2013

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2013

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2013

ISBN 978-966-14-5125-3 (fb2)

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

Електронна версія створена за виданням:

Гаркнесс Д.

Г20 Сповідь відьом. Тінь ночі : роман / Дебора Гаркнесс ; пер. з англ. В. Горбатька ; передм. Г. Пагутяк. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. — 720 с.

ISBN 978-966-14-4805-5 (укр.)

ISBN 978-0-670-02348-6 (англ.)

Відьма Діана й вампір Метью кохають одне одного. У пошуках древнього манускрипту, який містить таємниці відьом, вампірів і демонів, вони переносяться до Лондона кінця XVІ століття. Щоб довідатись більше про манускрипт, Метью зустрічається зі старими друзями, членами загадкової Школи Ночі, а Діана навчається нової потужної магії. Коли древнє послання потрапить їм до рук, Метью й Діана мають розгадати його, щоб дізнатися про своє майбутнє.

УДК 821.111(73)

ББК 84.7СПО

Ешмол 782, або Книга з плоті і крові

Читач, знайомий з першою частиною «відьомсько-вампірської» трилогії Дебори Гаркнесс «Сповідь відьом», має нагоду почитати продовження цієї безумовно захопливої історії. А для тих, хто не встиг, коротко опишу події першої книги.

Американка Діана Бішоп, яка досліджує історію алхімії, знаходить в Оксфордській бібліотеці старовинний рукопис, що в каталозі має назву «Ешмол 782», і стає жертвою домагань демонів, відьом та вампірів. Утім, сама вона теж відьма від народження, «родима відьма». Щоправда, Діана досі не знайома з цим давнім як світ ремеслом, натомість серйозно займається наукою. Під час однієї зі своїх небезпечних пригод Діана знайомиться з вампіром Метью Ройдоном, біохіміком, і між ними спалахує заборонене міжвидове кохання. Вони обоє одержимі таємничою і багатообіцяючою книгою й вирушають на її пошуки…

Дія другої книги трилогії майже повністю відбувається наприкінці XVI сторіччя, а точніше, 1591 року.

Що це був за час? Пророк Нострадамус уже помер. Ще не загинув у п’яній бійці великий драматург Крістофер Марло, Шекспір майже нікому не відомий. У Шотландії король Яків полює на відьом. Натомість у Празі імператор Рудольф ставиться доволі толерантно до «істот». В Англії триває Єлизаветинська доба, і нам пощастить зустрітися з самою королевою.

Ми також станемо свідками винайдення телескопу і побуваємо в алхімічній лабораторії. Різниця між наукою і магією у ті часи майже непомітна.

У 1590 році безслідно зникають англійські колоністи на острові Роанок, дочка й онука сера Волтера Рейлі, який є одним із персонажів роману. Рівно через сто років у Новій Англії відбудеться гучний процес над салемськими відьмами, нащадком яких є Діана Бішоп, мандрівниця у часі…

Цікавим роман роблять чудові описи минулого: добротні, матеріальні, з глибоким знанням історичної географії, архітектури і побуту вчених того часу.

Ніч, темрява у романі Дебори Гаркнесс символізують потаємність життя істот, які змушені приховувати свою особливість від людей. Вони так само вразливі й смертні. Високе суспільне становище не рятує Діану від звинувачень у відьомстві. Один необережний крок — і вона може опинитися на кострищі інквізиції. Метью де Клермона, як і інших членів родини вампірів, можновладці використовують як шпигунів чи дипломатів, доручаючи їм ризиковані місії.

У ХХІ сторіччі Метью — вчений-біохімік. Книга, яку вони з Діаною розшукують, можливо, дасть відповідь на болюче питання: чому вимирає його раса. Сучасні дослідження на найновішому науковому обладнанні по суті нічим не відрізняються від методів алхімії, яку презирливо називають псевдонаукою. Проте сучасна наука — це ніщо інше як набір розрізнених галузей, між якими втрачено зв’язок, їй бракує універсальності, вона вже не знає, куди прямує. Філософію замінила методологія, етичні принципи — комерційна вигода. Де ж шукати той момент, коли наука перестала служити людському пізнанню?

А загадковий пергаментний рукопис під назвою «Verum secretum secretorum», написаний Роджером Беконом незрозумілою мовою, переповнений символами, бо ці знання не повинні потрапити до людей, у яких відсутні моральні принципи. Свої таємниці книга відкриє лише тому, хто знає, як скористатись цими знаннями.

Сучасна цивілізація, ми з вами, є заручниками вчених, які проводять ризиковані експерименти: то створюють адронний колайдер, то випробовують психотропну зброю, винаходять смертельні віруси. Це все одно що намагатися здобути філософський камінь, який приносить не лише багатство, а й безсмертя. Філософський камінь досі не створено, але зате довкола нас існує безліч небезпечних іграшок, кожна з яких може знищити людство. Наприклад, есперименти з генами. То чи варто їх створювати взагалі? Дебора Гаркнесс намагається знайти на це відповідь, передчуваючи настання Хаосу.

Галина Пагутяк

Присвячується Болдвіну Сміту, майстру оповідання та історику, котрий якось запропонував мені подумати про написання роману

Минуле виправити неможливо.

Єлизавета I, королева Англії

Розділ 1

Вудсток: Стара Хижка

1

Ми приземлилися неоковирною й недоладною купою: вампір та відьма. Метью лежав піді мною, незграбно і химерно вивернувши свої кінцівки. Велику книгу затиснуло між нами, а від сильного удару під час приземлення маленька срібляста статуетка вислизнула з моєї руки й покотилася долівкою.

«А чи потрапили ми туди, куди збиралися?» Я міцно стулила повіки, побоюючись, що коли розплющу їх, то побачу нас у тому ж Сариному сіннику в Нью-Йорку двадцять першого сторіччя, а не в Оксфордширі сторіччя шістнадцятого. Проте незвичні запахи довкола підказали, що я перебуваю не у своєму часі й не на своєму місці. Був серед цих запахів солодкаво-трав’янистий упереміш із ароматом воску, що нагадав мені про літо. Відчувався також слабкий запах деревного диму, і чулося потріскування багаття.

«Діано, розплющ очі й поглянь сама, де ти є». Я відчула легенький, мов перо, дотик до губів і почула тихий сміх. У мої очі зазирнули очі кольору буремного моря, і дивилися ті очі з обличчя такого блідого, що то могло бути лише обличчя вампіра. Руки Метью перемістилися з моєї шиї до плечей.

— Ти в нормі?

Після далекої мандрівки в минуле Метью моє тіло почувалося так, наче його міг розвіяти легенький подув вітерцю. Після наших коротких подорожей у часі в будинку моєї тітки