Читати книгу - "Узурпація: Євіанна, Erleen Nord"

Колись я вже зустрічалася з Маґурою, коли вона забирала душу померлого солдата. Тоді її погляд здався мені сповненим ненависті, але тепер я знала, що то була більше огида. Що ж, тоді мені пощастило не бути вбитою.

— Ти готова? — запитала я, після чого меч Деяна покрився темрявою з моєї руки. 

— Перший Бог помер дуже давно, то нащо ти хочеш його відродити? Ти ж це запланувала? — запитала Маґура та міцніше взялася за меча й щита.

— Я не збираюся його відроджувати, — задумавшись промовила я та поглянула на мішок, в якому був череп Деяна. — Натомість я народжу іншого. Лише спершу мені потрібен мій коханий. 

— То ми тут до чого?! — закричала Маґура.

— Це ж завдяки вам Морена опинилася в іншому світі, хіба ні? Так ви намагалися уникнути долі, щоб не стати жертвою для Великого Лісу. Вона там, а отже не було кому позбавити вас життя та заспокоїти ліс, і він взяв плату душами у звичайних людей.

— Ближче до істини, — нетерпляче промовила крізь зуби Маґура.

— До наступного пробудження Великого Лісу ще довго, і до того часу вам всім знайдеться заміна. Тож я можу з чистою совістю забрати ваші душі, щоб повернути життя, а потім і зробити собі подібним, мого Деяна. Такий мій план, Маґуро, і ти станеш у ньому першою моєю здобиччю.

Закінчивши зі словами, я наставила меча на Маґуру, після чого вона спробувала напасти першою. Але вона з напівбогів, а тому не мала шансів. Знаючи неминучість її долі, інші напівбоги поставили її на варту свого царства.

Я заберу її душу, заберу душі інших, а потім я зможу повернути собі Деяна.

Він не належав комусь з богів, то ж його душу доведеться шукати в невідомості: багато часу та сил піде на це. Але я знайду його та віддам йому життя цих напівбогів. Я поверну його собі.

Маґура померла швидко та майже без бою, втративши голову разом зі своїм шоломом. 

Меч Деяна, покритий моєю темрявою, поглинув її душу та передав її мені, після чого я наповнила нею його череп. Здавалося, наче в черепі на якусь мить загорівся ледь відчутний вогник життя. Але це відчуття швидко згасло, адже однієї душі було просто замало. Та це питання лише часу та смертей, які я ще мала принести. 

Я підійшла до воріт та ще раз на них поглянула. Перша Морена, що колись була там зображена, опинилася в іншому світі, не без допомоги інших, і з того часу напівбоги уникали своєї долі та відповідальності: через їхнє небажання віддавати життя Великому Лісу, загинуло багато людей, в тому числі й близьких мені.

Та тепер я буду вирішувати долю напівбогів, кожного їхнього покоління. Буду змушувати їх підгодовувати Великий Ліс своїми душами. Більше не буде зелених спалахів, не буде такої кількості монстрів. Більше Морена не покине цього світу так надовго.

Відчинивши важкі ворота, я побачила старий та древній нічний ліс, по якому проходило декілька стежок в різні сторони. З часом я пройдуся кожною стежиною та вполюю кожного з напівбогів. 

Як узурпатор долі Морени, я принесу їм смерть. Як узурпатор Першого Бога — народжу дитя, що його замінить. Як узурпатор тіла дівчини, на ім'я Діана — принесу собі спокій. Я узурпатор цього світу. Темний узурпатор.

Зробивши впевнені кроки уперед, я пройшла крізь ворота та відчула, як вони зачинилися за мною. 

— Нехай почнеться полювання.

Кінець