Читати книгу - "Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння"

– Я так не думаю, – процідив крізь зуби перевертень. – Сяючий підтримає мене. Істинна пара для нього завжди на першому місці. Як ти гадаєш, чому ніхто не поспішає тобі на допомогу? Знають, що розплата за вбивство перевертня буде суворою. Так що, можеш бути впевнена, твоєму чоловікові недовго жити залишилося. А якщо ти зараз надумаєш щось утворити, то й твоїм недорослим подружкам теж.

Я припинила боротьбу і визирнула з-за плеча Барса. Ой, матінко! Два величезні чорні вовки, вискалившись, стояли поруч із дружиною Ронібура та її подругами. Руда маківка Фанні застигла прямо поруч із величезною зубастою пащею, що нависла над нею. Народ, що прибув на своєрідний ярмарок, розбігся хто куди, якомога далі від ненормальних перевертнів.

– Та ти хворий на всю свою кудлату голову, – від страху я трохи заїкатися не почала. – Я все одно не буду з тобою жити.

– У тебе вибору немає, – саркастично скривив губи темноволосий викрадач бідних нещасних королев.

– Ти не посмієш убити Кордевідіона Тарлійського!

– Ще як посмію. Ти будеш моєю, тож звикай до цього.

– Значить, потім тебе вб'ю Я, – удавано спокійно підвела очі на перевертня.

Барс схилив голову набік і насмішкувато оглянув мене з голови до ніг:

– Маленька людська дівчинка намагається залякати ватажка зграї Чорних Вовків?

– Ні, – процідила я крізь зуби, дивлячись прямо в жовті хижі очі. – Я не лякаю тебе, вовк, а повідомляю. Навіть якщо ти вб'єш мого чоловіка, я з тобою не житиму з власної волі. Нехай не відразу, але все одно колись ти повернешся до мене спиною. І будь певен, у мене тоді знайдеться під рукою ніж, щоб всадити його прямо у твоє чорне серце.

– Горда і смілива мала, – перестав посміхатися Скажений Барс, – гідна пара для ватажка зграї.

Він кивнув своїм підлеглим і, утримуючи мою руку, дістав з кишені кристал і активував портал. Коли той з'явився, перевертень пірнув у нього, потягнувши мене за собою. Слідом, двома чорними блискавками, метнулися його супутники.