Читати книгу - "Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння"

– Поводься пристойно, маніяк стурбований.

Сашко озирнувся і променисто усміхнувся:

– Що може бути пристойніше, ніж цілувати дівчину своєї мрії?

Талія спробувала вислизнути з обіймів, але блондин її утримав.

– Сашко, де вас носило?

– У чоловіка свого поцікався, – Шурик нарешті відпустив свою дівчину, потім цмокнув її в щічку, підморгнув мені, і, зухвало повернувшись до нас спиною, пішов.

– Ось же нахабник! – обурилася я.

Завжди знала, що Сашко свого не проґавить, але такої оперативності навіть від нього не очікувала. Талія стояла ні жива ні мертва. Щоки її палали рум'янцем. Не встигла я зробити й кілька кроків, як вона мене гукнула:

– Ваша Величність, можна запросити Вас до моєї кімнати? У мене є дещо, що я хотіла б показати.

– Ну, давай, показуй, – погодилась я. – І досить вже з цією "Величністю" принаймні коли ми наодинці. Думаю, скоро ти станеш моєю родичкою. Я права?

– Дуже на це сподіваюся, – прошепотіла Талія.

Цікаво, що ж вона хоче показати? Як тільки дівчина відкрила двері й пропустила мене вперед, я завмерла, не вірячи своїм очам. Це галюцинація? Чи міраж? Або, може, фокус? На столі, що стояв посеред кімнати, були розкладені мої речі: костюм лебедя для довільної програми та костюм Кармен, зшитий спеціально для показових виступів. Поруч лежали черевики з ковзанами.

У мене перехопило подих, і в грудях все стиснулося. На очі навернулися сльози. І тут щось гримнуло! Я кинулась до вікна і виглянула на вулицю. Хоча вже сутеніло, я побачила, що там зібралося багато людей.

– Одягайтеся, Ваша Величність, – сказала Талія, простягаючи мені костюм лебедя. – І підемо надвір. Там на Вас чекає лід. З днем ​​народження Вас, Ваша Величність! З ювілеєм!

Я аж здивувалася! І справді, сьогодні ж мій двадцятий день народження! Я зовсім про нього забула. Швидко скинула одяг і схопила костюм, але не той, що пропонувала Талія, а інший.

Коли я, вже одягнена, вибігла на вулицю, над дахом палацу миттєво запалився великий прожектор і освітив гладку поверхню величезного басейну, поруч з яким стояв маг-водник Крайтон. Інші глядачі імпровізованої олімпіади, включаючи Його Величність Кордевідіона Тарлійського, розташувалися трохи далі.

Світло прожектора м'яко ковзало по застиглій поверхні, і назустріч йому тут же почали з’являтися відповідні промені.

Я навіть спочатку не усвідомила, що це були сонячні камінці, які заздалегідь помістили у воду. Тепер вони, підсвічені прожектором, по черзі загорялися. Поки я змінювала взуття, яскраві промені світла вже покрили весь льодовий майданчик.

Террі перенесла мене через борт і я стала на лід. І ось заграла музика. Та сама, що була на моєму плеєрі, який зараз Сашко тримав у руках. Та сама музика, яка готувалася для мого виступу – пристрасного танцю шалено закоханої Кармен. І я виконала його з усією пристрастю, відчуваючи тільки присутність свого коханого чоловіка, який організував це свято для мене. І все це не без допомоги мого дорогого друга і брата Шурика.

Я прекрасно розуміла, як непросто Кордевідіону було дозволити мені танцювати в моєму делікатному положенні. Але він це зробив. Просто тому, що знав, наскільки це важливо для мене. Я замінила найризикованіші елементи танцю, але бачила, який Дін напружений і як в його очах відображається страх за мене. Проте він навіть не намагався мене зупинити!

Коли танець завершився, я підійшла до краю басейну, де вже чекав на мене мій чоловік. Він обережно переніс мене через бортик і з полегшенням видихнув:

– З днем ​​народження, життя моє!

А я нарешті відчула себе насправді вдома. Я стала частиною цієї великої родини. Звичайно, на моєму шляху ще не раз виникнуть труднощі, але я впевнена, що завжди матиму на кого покластися. Перш за все, моєю підтримкою та захистом завжди буде мій чоловік, мій коханий, якого мені послала Доля, що ніколи не помиляється!

Кінець