Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

47

Лєра.

Влітаю на шостий поверх, зовсім захекавшись і довго стою біля номера, щоб перепочити. Зовсім не личить ось так влітати на ділову зустріч,  розчервонівшись і ледве дихаючи. Рівно п'ять - хвилина в хвилину. Погано. На такі зустрічі треба приходити заздалегідь, хвилин хоч би за п'ятнадцять. І треба було прийти ще раніше, - може, Вадим Андрійович щось мені підказав би…

Потрібно було, звичайно, взяти таксі, але з огляду на повну напругу з грошима я вирішила, що і заощаджу і встигну. Слава б, звичайно, міг би підвести, але я навіть думати боюся, що він міг би влаштувати, тільки почувши про те, що я збираюсь у готельний номер. У кращому разі просто б нікуди мене не відпустив.

Усміхаюся, думаючи про те, який він ревнивець. Це навіть приємно, особливо коли тебе ніхто не обзиває і не ламає тобі кар'єру та стосунки з людьми. Славі просто потрібно звикнути, - і до мене, і до наших відносин, і до того, що поруч зі мною можуть бути чоловіки, і це нічого не означає. Але поки що він ще до такого не готовий, і, якби я йому розповіла, це, природно, вилилося б у великий скандал. А я не хочу більше з ним сваритися та миритися. Наші стосунки зараз такі чудові, що я навіть дихаю обережно, намагаючись не налякати і нічого не зіпсувати.

Віддихавшись, невпевнено піднімаю руку. Чи потрібно стукати у двері з огляду на обставини?

Але вона розчиняється переді мною сама собою.

- Лерочко, ну, що ж ви спізнюєтеся, - переді мною виявляється Шимов при повному параді. Таким я його ще не бачила, - шикарний, дуже дорогий костюм, туфлі натерті до такого блиску, що їх, здається, можна використовувати як дзеркало. - Я вже почав турбуватися! Проходьте! Швидше! Вони будуть із хвилини на хвилину!

Ну, щастя, принаймні їх ще немає! А значить, я все-таки не спізнилася, хоч на годиннику вже п'ять хвилин шостої. Але треба дати собі зарок більше ніколи такого не повторювати!

- Перепрошую, Вадиме Андрійовичу! Більше такого не повториться! - З подихом полегшення я прослизаю в номер.

- Сідайте, - здається, Шимов на мене не сердиться, вже це тішить. Та й розчарування в його очах я, на щастя, не бачу.

Професор подає мені документи, і я можу зараз лише радіти з того, що руки у мене не тремтять. Тому що впевненість при переговорах – найперша справа! Ну, і, звичайно, зовнішній вигляд з пунктуальністю… Але впевненість таки – важливіша. Хто повірить юристу з тремтячими руками?

Починаю вникати, - здається, все не зовсім архіскладно. Вадим Андрійович мовчки подає мені свої екземпляри - вони списані позначками. Вникаю, - і просто дивуюся. До того, як я бачила всі ці редагування, договори мені здавались просто ідеальними! Так... Скільки ж я ще всього не знаю! Зате тепер справді стають видними юридичні пастки конрагентів, які тут були заховані! Ні, Шимов просто величезна величина! І, зважаючи на все, він своєю роботою щойно не дав клієнтам втратити кілька мільйонів!

А ось тепер руки таки починають тремтіти. Тому що розумію, що я й близько всього цього не побачила б... Це ж до яких втрат могло б призвести!

— Ти так смішно ворушиш губами, Лерочко, — лунає голос професора десь над вухом, Ого, а я не помітила, як він встиг сісти зовсім близько на шкіряний диван... Я нічого не помічаю на всі, занурені в цю науку в дії! Так, теоретично все виглядає просто і зрозуміло, але тут ...

______________

Як думаєте, дівчата? Все обійдеться мирно с цим професором?

До речі! Щойно нас ( підписників) стало вже 80!!! Доберем до 90??? Впевнена, що доберем, адже книгу читає набагато більше!!!

   Якщо сьогодні нас буде 90, то обов"язково и тут і в новинці " Таємне чудо для магната" я дам по 2 продочкиииииииии!!!

Люблю вас! Ви-найкращі!!!!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно