Читати книгу - "Ловець тіні, Донато Каррізі"

Чоловік не рухався. Однак уже за хвилину заговорив сухим, байдужим тоном:

— Ти не можеш тут залишатися.

Аж раптом серце Віктора затріпотіло, як пташка.

— Для таких поганих дітей, як ти, є інше місце. Отам ти й житимеш від завтра, ото й буде твоя нова домівка. А сюди ти більше не повернешся, ніколи.

10

«…Гадаю, Віктор у дитинстві вчинив якийсь акт самознищення, приміром перерізав собі вени».

Від останніх Маркусових слів Сандрі забило дух.

— Боже милостивий, то він тут!

— Що ти говориш?!

Вона важко сковтнула:

— Тобто вона, оця повія, і є Ганна. Викликай поліцію.

Сандра швидко поклала слухавку, адже часу в неї залишалося обмаль. Намагалася пригадати, де її пістолет. У спальні. Занадто далеко, їй нізащо за нею не встигнути. Однак треба спробувати.

Вона ступила крок до порога та вже збиралася вийти в коридор, аж раптом заклякла на місці. Вона побачила жінку. Та стояла до неї спиною. І вже перевдягнулася.

Тепер на ній був чоловічий одяг. Темні штани, світла сорочка.

Віктор розвернувся, у руках він тримав Сандрину «дзеркалку».

— Знаєш, я теж полюбляю знімати.

Поліціянтка не рухалася, однак зауважила, що той розкрив свого наплічника й акуратно поклав на дивані фотоапарат, а поряд з ним — старого мисливського ножа.

Віктор помітив її погляд.

— Авжеж, — промовив. — Револьвер був би ні до чого, я ним уже скористався минулої ночі.

Сандра позадкувала, аж поки не вперлася спиною в стіну.

— Я чув твою телефонну розмову хвилину тому, — промовив Віктор і поклав «дзеркалку». — Ти що, справді думала, що я такого не передбачав? У мене все розраховано, я ж бо спец у математиці.

Будь-яке промовлене нею слово могло викликати в цього психопата непередбачувану реакцію. А тому Сандра вирішила мовчати.

— Чому ти більше зі мною не говориш? Ти що, образилася? — запитав той і насупився. — Минулої ночі в Сабаудії я не помилився. Я лише розділив розв’язання рівняння на дві дії.

Про що це він говорить? Що має на увазі?

— Члени рівняння анулюються. Результат — нуль.

Сандра здригнулася всім тілом.

— Макс, — видихнула тихо.

Той кивнув.

Вона відчула, як її очі наливаються сльозами.

— Чому ми?

— Я бачив тебе кілька днів тому по телевізору, ти перехрестилася навпаки, коли говорив отой поліціянт. Що означає отой знак? Я його вже бачив раніше в тому інституті, де мене тримали малим, але так і не зрозумів його значення.

Знову мовчання.

Віктор стенув плечима, ніби хотів показати, що зрештою йому байдуже.

— Я завжди стежу за тим, що пишуть в газетах про мене і що кажуть по телебаченню. Але ти мене вразила ще й тому, що, коли я тебе побачив, саме налаштовувала свій фотоапарат. Я ж бо тобі вже казав, що мені до вподоби фотоапарати. Ти якнайкраще відповідала моїй грі.

Віктор спохмурнів.

— Отак і мій батько завжди казав Ганні, аби переконати її, щоб позувала: «Це ж тільки гра, лялько, не треба боятися».

Сандра посунула ногу одну, другу, аж поки не торкнулася п’ятами плінтуса. Підкоряючись такту, почала поволі переміщуватися праворуч вздовж стіни.

— Дивно, як по-різному поводяться люди перед смертю, ти помічала? Дівчина з Остії кричала та благала свого хлопця не вбивати її. Але я йому наказав, і він це зробив. Як на мене, не кохав він її… А от поліціянтка, Пія Рімонті, зрештою мені ще й подякувала. Авжеж, так і сказала мені «дякую», коли мені набридло її мучити і я сказав, що зараз її вб’ю.

Сандру охопила лють, адже вона відразу яскраво уявила собі ту сцену.

— Автостопівку-німкеню я взагалі погано пам’ятаю. Про щось просила, але я не розумів її мови. Я лише згодом дізнався, що то вона намагалася сказати мені, що в неї в животі була дитина. А Макс…

Сандра не була впевнена, чи їй справді хотілося дізнатися, як він загинув. По її щоці котилася сльоза. Віктор це помітив.

— Як ти можеш плакати за ним? Він зраджував тебе з повією!

Він сказав це тоном, який роздратував Сандру.

— Тобі сподобалася моя розповідь про втечу з вілли в Сабаудії? У Ганни багата фантазія. Протягом цих років вона перевтілювалася в різноманітних жінок, обдурюючи чоловіків, з якими зустрічалася. Та Міна в неї виходить найкраще. Вона любить бути з чоловіками. І надалі б це робила, якби я до неї не повернувся.

Сандра тим часом уже змогла просунутися на метр.

— Після того, як вона змінила стать, вона вже була впевнена, що позбавилася мене. Та я час від часу з’являвся. Спочатку — тільки в думках, як сторонній голос у голові. Однієї ночі вона саме була з клієнтом, коли я прийшов та побачив оту сцену, я закричав, і мене знудило тому просто на стрижня. — Він зареготав. — Бачила б ти пику того йолопа, коли він тікав звідти! Хотів мене побити, та якби лише спробував підняти на мене руку, я його порішив би голими руками! Він навіть не здогадується, як йому тоді поталанило!

Сандра сумнівалася, що Вікторові буде в кайф ще отак довго пащекувати. Треба було негайно щось робити, хвилини збігали швидко, а на допомогу їй ніхто не йшов.

Вхідні двері були вже зовсім поряд. Коли б то їй дістатися сходів! Хай би він і наздогнав її, та вона могла б закричати й привернути чиюсь увагу.

— Правду сказати, мені зовсім не хочеться тебе вбивати. Але я мушу це вчинити. Адже щоразу, коли це роблю, Ганна дуже лякається й потім дає більше місця для мене. Я впевнений, що із часом я знову буду сам-один, Віктор… Знаю, що всім більше до вподоби моя сестра, однак я дізнався, що існує ще одна річ, яка привертає увагу людей… Страх. Це ж бо теж почуття, хіба ні?

Сандра кинулася до виходу. Вона захопила Віктора зненацька, але він устиг вискочити їй навперейми. Агентка врізалася в нього, він упав, проте міцно вхопив її за передпліччя. Вона потягнула його по коридору, а він не припиняв щосили бити її по спині.

— Стій, ти не можеш звідси піти! Ніхто не може звідси піти!

Сандра розчахнула вхідні двері й вискочила з квартири. Хотіла закричати, але в легенях бракувало повітря. Через паніку, а не від