Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

- Ти думаєш, вона і справді була повією?

- Не знаю. Бабці інколи так називають всіх дівчат, які їм не до вподоби. Поки ми не будемо мати доказів, не варто робити висновки. Мене дуже збиває з пантелику її одяг. Чому вбивця вдягнув її саме та? Мені потрібно подивитись на справи інших вбитих, а особливо цікавлять фотографії. Федеріко, ти теж займаєшся тими справами?

- Ними займається мій колега. Але так, як це напевно серія і ми будемо об’єднувати справи, я думаю, що він передасть мені їх.

- До завтра вони будуть в тебе?

- Так, думаю, так. Зараз поїду у відділок. Ти поїдеш?

- Ні, сьогодні вже ні.

- В готель?

- Так.

- Давай, підвезу.

- Ні, дякую, Федеріко. Хочу ще в магазин зайти. Як будеш мати справи на руках – напиши, будь ласка.

- Так, звісно, Елено. До завтра.

- Побачимось.

Федеріко Кортес сів в свій автомобіль та поїхав. Елена залишилась стояти недалеко від будинку вбитої. Вона не сказала Федеріко правди. Їй не треба було в магазин. Їй треба було позбутись Федеріко. Елена викликала таксі. Через п’ятнадцять хвилин вона вже їхала у напрямку  готелю. Поки вона їхала, почала друкувати електронного листа своєму чоловікові. В ньому вона виклала свої здогадки стосовно цієї справи. Все, що вона дізналась про вбиту. І не забула згадати в листі про Федеріко Кортеса. Як їй не приємно навіть знаходитись поруч з ним, як він її дратує, по-справжньому дратує, без будь-якого кокетства. Їй він нагадував павука, який будь-якої миті може захопити в свої тенета. Вона пам’ятала, як, коли вони ще вчились в школі, про нього та його компанію ходили різні чутки. Але, якщо його взяли до поліції, напевно, це були лише плітки. Хоча бажання триматись від нього подалі нікуди не зникло.

В готелі Елену приємно і привітно зустріли та одразу провели до номеру. На сьому вона замовила вечерю в номер. Елена планувала раніше лягти спати, тому що, знаючи свою особливість в несприйнятті зміни місць проживання, може одразу і не заснути. До того ж ця справа не виходила в неї з голови. І вона вже ніяк не могла дочекатись того, щоб передивитись інші справи. Федеріко нічого не написав про отримання них. Можливо, вирішив дочекатись ранку. Але Елена не хотіла вже й про це думати. Вона лягла в ліжко – і, на диво для себе, швидко заснула. І вперше за довгий час вона побачила сон.